Видання Міжнародного бюро праці висвітлює метод самооцінки інституцій соціального діалогу, розроблений Міжнародною організацією праці, у відповідь на звернення держав-членів МОП щодо підтримки у зміцненні їхніх національних інституцій соціального діалогу. Метод самооцінки інституцій соціального діалогу – це інструмент, який дозволяє членам інституції соціального діалогу провести поглиблену самооцінку своєї установи та розробити план дій із метою підвищення її інклюзивності й ефективності. Він проводить користувачів послідовністю кроків, спрямованих на те, щоб виявити і зрозуміти фактори, що впливають на інклюзивність і ефективність інституції. За результатами цієї оцінки вони розробляють план дій з усунення виявлених слабких місць та розвитку сильних сторін. Використовуючи цей метод, суб’єкти соціального діалогу пройдуть процес аналізу інклюзивності та ефективності своєї інституції соціального діалогу, за результатами якого зможуть розробити й реалізувати план дій з посилення інклюзивності та підвищення ефективності.
Інституції соціального діалогу грають ключову роль у прийнятому Організацією Об’єднаних Націй Порядку денному у сфері сталого розвитку до 2030 року, зокрема, у досягненні Цілі сталого розвитку 16, що сприяє розбудові мирного та інклюзивного суспільства задля сталого розвитку, забезпечення всім доступу до правосуддя і створення ефективних, підзвітних та інклюзивних інституцій на всіх рівнях. Завдання 16.7 полягає у забезпеченні відповідального, інклюзивного, партисипативного і представницького прийняття рішень на всіх рівнях. Соціальний діалог, крім того, є невід’ємним компонентом ЦСР 8, яка передбачає сприяння безперервному, всеохопному і сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх, а також ЦСР 5 щодо забезпечення гендерної рівності. Саме в цьому контексті розроблено метод самооцінки інституцій соціального діалогу на засадах співробітництва і всеохопності. Роль сильних інституцій соціального діалогу стане як ніколи значущою саме зараз, коли країни усієї планети намагаються подолати наслідки пандемії COVID-19 і прагнуть запровадити й реалізувати плани сталого відновлення.
Методичні рекомендації розроблені для допомоги закладу загальної середньої освіти у розбудові внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти. В цьому виданні враховані зміни в освітньому законодавстві, що відбулися після ухвалення закону «Про повну загальну середню освіту» у 2020 році. Рекомендації ґрунтуються на запропонованих для інституційного аудиту вимогах і критеріях для оцінювання якості освітньої діяльності, управлінських процесів у закладі та охоплюють освітнє середовище, управлінські процеси, якість педагогічної діяльності, систему оцінювання навчальних досягнень учнів.
Рекомендується керівникам і заступникам керівників закладів загальної середньої освіти, співробітникам органів управління освітою, педагогічним працівникам, викладачам і студентам педагогічних спеціальностей закладів вищої освіти.
Видання підготовлене в межах ініціативи «Система забезпечення якості освіти», що впроваджується в межах проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe). «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe) є проєктом міжнародної технічної допомоги, що реалізує компанія Alinea International та фінансує Уряд Канади
Сьогодні діти та їхні опікуни наражаються на численні ризики й виклики: від проблем захисту конфіденційності, поширення завідомо неправдивих новин і «глибоких підробок» до контенту з елементами насильства та іншого неналежного контенту, інтернет-шахрайства, а також загроз у вигляді грумінгу, сексуальних зловживань і сексуальної експлуатації в цифровому середовищі
Мета Рекомендацій полягала в тому, щоб підвищити обізнаність про масштаби проблеми й надати джерело інформації, яке допоможе ефективно підтримувати молодь щодо взаємодії з онлайновим світом. Ці Рекомендації дозволять привернути увагу до потенційних ризиків й загроз і допоможуть сформувати здорове середовище, що розширює права й можливості вдома та в школі. У них зосереджена увага на важливості відкритого спілкування й постійного діалогу з дітьми, створення безпечного середовища, де молоді користувачі інтернету усвідомлюють власне право порушувати питання, які їх бентежать.
Окрім додавання нових розробок у сфері цифрових технологій і платформ, у цьому виданні приділяється увага становищу дітей з інвалідністю, для яких цифрове середовище відкриває надважливі можливості щодо забезпечення повноцінної участі в соціальному житті, а також враховані особливі потреби дітей-мігрантів та інших вразливих груп.
Формування та реалізація гендерної політики у сфері публічного управління має передбачати системну роботу органів державної влади. І тут слід застосовувати комплексний підхід до розв’язання проблеми рівності жінок і чоловіків: від формування гендерної свідомості державних службовців до досягнення гендерно збалансованої участі у прийнятті управлінських рішень.
Впровадження гендерного мейнстрімингу та забезпечення принципів рівних прав і можливостей жінок і чоловіків мають стати одними з ключових у переліку професійних компетентностей державних службовців. Розуміння публічними управлінцями переваг інтеграції гендерних підходів у їхню діяльність допоможе зробити державну службу в Україні ефективнішою та сприятиме її відповідності європейським стандартам і принципам належного врядування. Разом з тим це забезпечить створення гендерно чутливого корпусу кадрів державної служби, який буде налаштований на сприйняття гендерних аспектів будь-яких політичних, соціальних та економічних явищ, на розроблення гендерних стратегій та управління гендерним процесом у сфері державної служби зокрема, та в суспільстві загалом.
Посібник розроблений експертами проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe), який фінансує уряд Канади і впроваджує компанія Alinea International у співпраці з Міністерством соціальної політики України та Національним агентством України з питань державної служби. Посібник розроблений для державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування як практичний інструмент для інтеграції гендерного підходу під час розроблення політик та програм як на національному, так і на місцевому рівнях, а також для забезпечення принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах державного управління.
Наявний недостатній рівень розуміння суті гендерної рівності та викликів у забезпеченні прав жінок вказує на необхідність підвищення обізнаності суспільства з питань гендерної рівності і недискримінації. Під впливом багатьох факторів, в усьому світі жінки й досі стикаються з дискримінацією практично в усіх сферах життя.
Цей посібник має за мету розкрити найбільш актуальні питання забезпечення гендерної рівності та захисту прав жінок, вирішенню яких може сприяти активна позиція громадянського суспільства. Викладення матеріалу містить приклади судової практики міжнародних і національних судів, досліджень у різних суміжних сферах, застосуванням статистичних даних й витягів з нормативно-правової бази.
У додатку розміщено перелік рекомендованих для перегляду художніх фільмів, що наочно ілюструють проблематику прав жінок та гендерної рівності й дозволяють замислитися над аналогічними проблемами в Україні та потенційними шляхами їх вирішення. Також наведено перелік міжнародних актів, які закріплюють стандарти у сфері захисту прав жінок та їх правовий статус для України, й глосарій базових понять.
Гендерний аудит доступності. (ООН Жінки, 2018). 76 с.
Методичні рекомендації для проведення гендерного аудиту доступності − це інструментарій, що дає змогу виявити архітектурні, інфраструктурні, інформаційні та комунікаційні бар’єри, які обмежують доступ жінок і дівчат з інвалідністю до користування правами людини та основоположними свободами та перешкоджають їм брати участь у громадському, політичному, соціальному й культурному житті.
Ці рекомендації допоможуть визначити й усунути бар’єри, які перешкоджають жінкам та дівчатам з інвалідністю повноцінно брати участь у всіх аспектах життя.
Методичні рекомендації гендерного аудиту доступності розроблені структурою ООН Жінки та Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України у рамках спільної програми ПРООН-ООН Жінки «Відновлення врядування та сприяння примиренню в постраждалих від кризи громадах України», яку фінансує Європейський Союз.
Словник термінів щодо гендерної рівності, Навчальний центр ООН-Жінки.
Глосарій Навчального центру ООН-Жінки – це онлайн-інструмент, який містить концепції та визначення з гендерною перспективою, структуровані відповідно до тематичних сфер ООН-Жінки. Він містить гендерні концепції, а також міжнародні конференції, програми, ініціативи та партнерства, пов’язані з гендерною рівністю.
Нормативно-правова база щодо запобігання та протидії домашньому насильству в Україні залишається порівняно новою сферою й досі еволюціонує. Відповідні зацікавлені сторони мають нові компетенції та стандарти, які варто застосовувати в новій сфері. Оцінка ризиків є лише одним з елементів цієї нової системи. Оцінка ризиків – основний інструмент для надання державі можливості забезпечити належне ретельне виконання зобов’язань щодо запобігання порушенням прав людини, пов’язаним із насильством стосовно жінок, зокрема, домашнім насильством, і зобов’язань щодо покарання за ці порушення.
Цей звіт містить пропозиції щодо практики й політики, які можуть бути адаптовані до ситуації в Україні з метою підтримки розвитку й ширшого застосування оцінки ризиків у кримінальному, цивільному й адміністративному провадженнях. У звіті наведено низку рекомендацій щодо покращення використання оцінки ризиків домашнього насильства серед усе більшої кількості суб’єктів запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема суддів, прокурорів, працівників служби пробації, мобільних бригад, працівників служб надання соціально-психологічної допомоги, працівників притулків і освітян. Звіт також містить контрольний перелік питань, які можуть використовувати згадані вище суб’єкти, а також зразки форм для додаткового застосування.
Бондаренко А., Вдовцов Ю. Посібник по роботі з волонтерами. Київ, 2021. 164 с.
У посібнику висвітлюються основні теоретичні засади волонтерства. реалізація в практичній діяльності. Розкрито цикл волонтерського менеджменту (планування волонтерської програми, її бюджет, моніторинг та оцінювання роботи волонтерів), наведено каталог найкращих практик волонтерських програм.
Посібник створено у співпраці з Відділом соціального служіння УГКЦ в рамках проєкту «Створення соціальних центрів для нарощення потенціалу осіб і громад, які постраждали внаслідок конфлікту в Україні, у сфері подолання труднощів та самозахисту», що впроваджується Міжнародним благодійним фондом «Карітас України» за підтримки Карітас Німеччини, Федерального міністерства економічного розвитку і співпраці Німеччини (BMZ) та EU Aid Volunteers.
Фото: vnu.edu.ua
Олена Линдюк, докторка наук з державного управління, доцентка
