Верховна Рада 246-ма голосами народних депутатів ухвалила за основу законопроєкт 5344-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю».
На сьогодні лише близько 20 % людей з інвалідністю забезпечені роботою. Натомість у країнах Європейського Союзу цей показник у середньому перевищує 55 %. Філософія проєкту полягає, зокрема, у зміні системи покарань за невиконання нормативу працевлаштування на мотиваційні механізми підтримки роботодавців, які забезпечують роботою осіб з інвалідністю.
Основні новації законопроєкту:
- поширення системи працевлаштування осіб з інвалідністю не лише на приватний, а й на публічний сектор;
- цільове використання коштів спеціального фонду винятково на працевлаштування людей з інвалідністю;
- розширення категорій підприємств, які можуть отримати фінансову підтримку для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю;
- підприємства, які відповідають визначеним критеріям, можуть отримати статус підприємств трудової інтеграції;
- залучення до механізму працевлаштування осіб з інвалідністю приватних рекрутингових агенцій;
- обов’язкове включення до механізму працевлаштування соціальних послуг (соціального супроводу на робочому місці, персонального асистента, перекладу жестовою мовою та інші).
У Пояснювальній записці до проєкту йдеться: «Ратифікувавши Конвенцію ООН «Про права інвалідів» та Конвенцію МОП № 142 «Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів», Україна взяла на себе зобов’язання забезпечувати право осіб з інвалідністю на самостійність і повну участь у житті суспільства, вживати заходів для реалізації права на освіту й професійну підготовку, сприяти їх доступу до відкритого ринку праці. Україна має забезпечувати і заохочувати реалізацію права на працю осіб з інвалідністю шляхом впровадження, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих на:
- розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи; прийняття осіб з інвалідністю на роботу в державному секторі;
- здійснення для осіб з інвалідністю заходів розумного пристосування робочого місця;
- стимулювання найму осіб з інвалідністю у приватному секторі;
- заохочення набуття вказаними особами досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;
- заохочення програм професійної реабілітації, збереження робочих місць і повернення осіб з інвалідністю на роботу.
Автори проєкту закону (народні депутати України – члени Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів) зазначають, що одним із пріоритетів державної політики в Україні є забезпечення розвитку інклюзивного ринку праці з метою підвищення рівня працевлаштування осіб з інвалідністю. Однак на сьогодні рівень працевлаштування осіб з інвалідністю є вкрай низьким: лише близько 17 % осіб з інвалідністю були працевлаштованими у 2021 році.
Здійснення заходів щодо сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю належить до завдань Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та Державної служби зайнятості. Проте в 2021 році не було профінансовано створення жодного спеціального робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, а фінансування заходів сприяння самозайнятості осіб з інвалідністю шляхом надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності було реалізовано для 1 особи з 10 запланованих. В умовах воєнного стану проблема буде загострюватися, оскільки кількість людей з інвалідністю зростатиме, а завданням держави повинно бути не лише надання соціальних виплат і послуг, а й максимально можливе сприяння їхній економічній самостійності.
Додатковою проблемою автори документу вважають відсутність у чинному законодавстві України реальних стимулів для роботодавця щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, недостатні стимули для заохочення людей з інвалідністю до зайнятості. Усі ці фактори призводять до того, що такі люди не можуть працевлаштуватися.
Водночас досвід іноземних країн свідчить, що створення сприятливих умов для роботодавців у вигляді пільг, фінансової допомоги, тощо, безпосередньо впливає на рівень забезпечення такими особами працевлаштування людей з інвалідністю.
Основні положення законопроєкту
Законопроєктом пропонується створити сприятливі умови для працевлаштування людей з інвалідністю, в тому числі шляхом впровадження апробованих в інших країнах підходів до розвитку стимулюючих механізмів для роботодавців, розширення можливостей для осіб з інвалідністю.
Задля цього запроваджується сплата цільового внеску замість адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування. Внесок передбачається в меншому розмірі, порівняно з розміром адміністративно-господарських санкцій, але обов’язок його сплати встановлюється для всіх категорій роботодавців приватного та публічного сектору.
З метою забезпечення фінансової спроможності держави здійснювати заходи сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю передбачається створення спеціального фонду державного бюджету шляхом накопичення внесків роботодавців. Кошти спеціального фонду будуть витрачатися виключно на реалізацію заходів із працевлаштування людей з інвалідністю.
Зокрема, кошти з державного цільового фонду соціального захисту осіб з інвалідністю можуть використовуватися винятково для:
- надання роботодавцям дотацій/компенсацій витрат на заходи розумного пристосування;
- фінансування надання соціальних послуг у сфері зайнятості осіб з інвалідністю та заходів сприяння зайнятості осіб з інвалідністю, у тому числі для забезпечення надання соціальних послуг соціального супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, а також послуг персонального асистента на робочому місці;
- надання дотацій/компенсацій витрат роботодавця на організацію професійного навчання працівників – осіб з інвалідністю;
- здійснення заходів реабілітації осіб з інвалідністю/забезпечення допоміжними засобами реабілітації людей з інвалідністю, які передбачені індивідуальною програмою реабілітації, та необхідні для сприяння працевлаштуванню такої особи, в тому числі шляхом здійснення заходів розумного пристосування;
- забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю, які не можуть бути працевлаштованими через недієздатність або через відсутність відповідних рекомендацій у розділі «трудова реабілітація» індивідуальної програми реабілітації, шляхом гарантованого фінансування соціальної послуги «соціально-трудова адаптація»;
- надання фінансової допомоги на створення та діяльність підприємств захищеного працевлаштування та організації особою з інвалідністю підприємницької діяльності;
- надання фінансової допомоги підприємствам/підприємцям трудової інтеграції осіб з інвалідністю;
- фінансування витрат на навчання осіб з інвалідністю.
Збереження трудових відносин з роботодавцем
У законопроекті впроваджується підхід до гарантованого для працівника збереження трудових відносин із роботодавцем, якщо з працівником стався нещасний випадок на виробництві/професійне захворювання. Роботодавець у такому випадку повинен забезпечити повернення на роботу (службу) працівника та зобов’язаний здійснити для цього всі необхідні заходи розумного пристосування протягом 15 днів з дня повідомлення особи з інвалідністю про готовність повернутись до роботи.
Ці норми не застосовуються, якщо єдиною причиною нещасного випадку на виробництві було порушення працівником вимог з охорони та безпеки праці або нещасний випадок стався з працівником, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння.
Роботодавець, який не виконав зобов’язання, повинен компенсувати працівнику втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої заробітної плати, яку отримують працівники відповідного роботодавця за весь період невиконання зобов’язань щодо забезпечення повернення на роботу особи з інвалідністю, але не більше ніж за 6 місяців.
Зваживши на успішний досвід європейських країн, законопроектом передбачено обов’язкове надання людям з інвалідністю соціальних послуг (соціального супроводу на робочому місці, персонального асистента, перекладу жестовою мовою та інші), які є складовою процесу працевлаштування таких осіб.
Щомісячний внесок для роботодавців
Роботодавців, які використовують працю щонайменше 25 працівників, зобов’яжуть щомісяця сплачувати внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю. Розмір внеску дорівнюватиме добутку 40 % середньої місячної заробітної плати, яку отримують працівники платника внеску, та різниці між кількістю осіб, що забезпечує виконання платником внеску нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та кількістю фактично працевлаштованих осіб з інвалідністю.
Для платників внеску встановлять норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу за місяць із розрахунку повного робочого часу.
Внесок не входитиме до системи оподаткування. Його збір здійснюватиметься до державного цільового фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в обов’язковому порядку та на регулярній основі. Платники внеску будуть зобов’язані сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20-го числа наступного місяця та подавати щокварталу звітність про сплату до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Від сплати щомісячного внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю звільнятимуть:
- реабілітаційні заклади та надавачів соціальних послуг;
- хоспіси;
- державні, комунальні та недержавні підприємства, установи, організації, єдиним предметом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, навчання таких осіб або догляд за ними.
У період дії воєнного стану розмір внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідність планують встановити на рівні 50 % розміру.
Підприємство трудової інтеграції осіб з інвалідністю
Водночас роботодавці, які провадять діяльність упродовж останніх 12 місяців, з яких упродовж 6 місяців працевлаштували осіб з інвалідністю на повний робочий час, набувають статус підприємства/підприємця трудової інтеграції осіб з інвалідністю, якщо:
- а) рівень зайнятості осіб з інвалідністю становить щонайменше 50 % зайнятих, у тому числі не менше 20 % агальної кількості зайнятих осіб – це люди з інвалідністю І та ІІ групи, або
- б) рівень зайнятості осіб з інвалідністю І чи ІІ груп по зору та внаслідок інтелектуальних і психічних порушень становить щонайменше 30 % загальної кількості зайнятих осіб;
приміщення та робочі місця:
- а) відповідають вимогам охорони та безпеки праці;
- б) доступні для людей з інвалідністю внаслідок їх розумного пристосування, зокрема, через облаштування доступних санітарно-гігієнічних, побутових приміщень загального користування та шляхів їх сполучення;
- у разі потреби, особам з інвалідністю забезпечується соціальна послуга персонального асистента, соціальна послуга соціального супроводу на робочому місці, надається невідкладна та спеціалізована медична допомога, консультативно-реабілітаційні послуги;
- заробітна плата для людей з інвалідністю перевищує мінімальну заробітну плату.
Підприємства/підприємці трудової інтеграції осіб з інвалідністю мають право на пільги зі сплати податків і зборів, відповідно до законів України щодо податків та зборів, на отримання позик, поворотної та безповоротної фінансової допомоги, дотацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підприємство захищеного працевлаштування
Також юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, чи фізична особа з метою сприяння професійній, трудовій та соціальній реабілітації осіб з інвалідністю можуть засновувати підприємства захищеного працевлаштування, що здійснюють некомерційну господарську діяльність.
Статус підприємства захищеного працевлаштування набувається, якщо:
1) кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю І групи перевищує 70 % загальної кількості зайнятих, або з інвалідністю ІІ групи внаслідок інтелектуальних та психічних порушень перевищує 35 % загального числа зайнятих осіб;
2) приміщення та робочі місця:
– відповідають вимогам охорони та безпеки праці;
– доступні для осіб з інвалідністю внаслідок їх розумного пристосування, в тому числі через облаштування доступних санітарно-гігієнічних, побутових приміщень загального користування та шляхів їх сполучення;
– у разі потреби, особам з інвалідністю забезпечується соціальна послуга персонального асистента, соціальна послуга соціального супроводу на робочому місці, надається невідкладна та спеціалізована медична допомога, консультативно-реабілітаційні послуги;
– орган місцевого самоврядування надав позитивний висновок про необхідність створення підприємства захищеного працевлаштування, крім випадку, коли таке підприємство створюється органами місцевого самоврядування;
– доходи, отримані від діяльності підприємства, скеровуються винятково на розвиток підприємства;
– підприємство не має на меті отримання прибутку та не здійснює діяльність, пов’язану з виробництвом та реалізацією підакцизних товарів.
Підприємства захищеного працевлаштування мають право на пільги зі сплати податків і зборів, відповідно до законів України щодо податків та зборів, на отримання позик, поворотної та безповоротної фінансової допомоги, дотацій.
На майно та кошти підприємства захищеного працевлаштування не може бути звернено стягнення у судовому чи адміністративному порядку, воно не може бути обтяжене у будь-який інший спосіб.
Місцеві цільові фонди
Проєкт закону також передбачає, що органи місцевого самоврядування мають право утворювати цільові фонди для реалізації місцевих програм соціального захисту осіб з інвалідністю, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. У межах місцевих програм можуть надавати:
- фінансову підтримку роботодавцям на заходи розумного пристосування;
- фінансову допомогу на створення та діяльність підприємств захищеного працевлаштування;
- фінансову допомогу підприємствам/підприємцям трудової інтеграції осіб з інвалідністю.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю
Нова норма, яку вводить законопроєкт: розпорядником коштів державного цільового фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Зокрема, у Порівняльній таблиці до проєкту зазначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю:
- реалізує державну політику у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю;
- здійснює виплати коштів державного цільового фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до цього закону;
- розробляє і реалізовує державні програми працевлаштування осіб з інвалідністю;
- здійснює фінансування забезпечення осіб допоміжними засобами реабілітації;
- здійснює інші повноваження, визначені законодавством.
Заходи розумного пристосування
Ще одна нова норма – Стаття 17-1. Відповідно до неї, роботодавці,за рахунок коштів державного цільового фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рахунок власних коштів, інших джерел, не заборонених законодавством, з метою створення для людей з інвалідністю рівних умов отримати роботу, працювати, проходити професійне навчання та здобувати підвищення на роботі (службі), у разі потреби, здійснюють заходи розумного пристосування, що стосуються, зокрема, але не виключно:
- внесення модифікацій та коректив до будівель та приміщень з метою приведення їх у стан, коли ними можуть користуватися особи з інвалідністю;
- модифікації існуючого та придбання додаткового обладнання та/або допоміжних засобів, необхідних для виконання роботи (служби) особою з інвалідністю;
- перенесення робочого або навчального місця до іншого зручного для особи з інвалідністю приміщення чи поверху, надання дозволу на виконання певної роботи дистанційно, в тому числі з дому;
- розробки робочої друкованої інформації (пам’яток, інструкцій, технологічних карток, графіків тощо) у 23 доступних форматах, зокрема, легкого читання шрифтом Брайля та розміщення такої інформації у доступних місцях, а також надання усної інформації (її повторення) з регулярністю, визначеною у залежності від потреби особи з інвалідністю із застосуванням простої мови;
- звуження змісту та/чи зменшення обсягу трудових обов’язків за посадою, яку займає особа з інвалідністю;
- зміни робочого або навчального графіка особи з інвалідністю, зокрема, запровадження скороченої тривалості робочого часу при одночасному збереженні розміру оплати праці на рівні повного відпрацювання загальної норми тривалості робочого часу, гнучкого графіка роботи, надання додаткових перерв для заняття фізичними вправами або відпочинку, які включаються у робочий час тощо;
- внесення змін до виробничих процедур, навчального плану, стандартів;
- переведення особи з інвалідністю за її згодою на іншу роботу чи посаду, зокрема, у випадках, коли жодне розумне пристосування не здатне уможливити ефективне та незалежне виконання функціональних обов’язків на займаній посаді;
- надання асистента/залучення соціальної послуги персонального асистента або залучення інших працівників для надання допомоги під час виконання трудових обов’язків, прийняття рішень, здійснення робочих комунікацій тощо;
- надання послуг перекладу жестовою мовою тощо.
Заходи розумного пристосування не повинні накладати на роботодавця надмірний чи невиправданий тягар, тобто такий, що недостатньо компенсується заходами фінансових державних гарантій сприяння зайнятості людей з інвалідністю. При визначенні оцінюють такі фактори, як:
- можливість практичного втілення необхідних заходів, їх вплив на процес виробництва;
- характер і вартість розумного пристосування;
- загальні фінансові та матеріальні ресурси роботодавця, що зобов’язаний забезпечити розумне пристосування;
- кількість вже працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- передбачувана тривалість трудового договору, контракту про проходження служби, укладення яких очікується тощо.
Витрати роботодавцю на заходи розумного пристосування компенсуються або дотуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю.
Відмовляючи в укладенні трудового договору людині з інвалідністю, роботодавець зобов’язаний повідомити їй причини відмови у письмовій формі або у формі електронного документу, відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Прогноз результатів
Автори ініціативи прогнозують, що прийняття законопроєкту забезпечить на належному рівні, з урахуванням досвіду країн ЄС, реалізацію особами з інвалідністю свого права на працю.
За результатами реалізації законопроекту планується досягти вищої зайнятості осіб з інвалідністю, збільшити кількість цільових надходжень до державного бюджету для соціального захисту людей з інвалідністю, розвантажити судову систему України від спорів, пов’язаних зі стягненням адміністративно-господарських санкцій за невиконання квоти на працевлаштування, зменшити кількість державних видатків на судові витрати.
Фото: kadrovik.ua
Світлана Шевчук, журналістка
