Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб покращити та персоналізувати ваш досвід, а також відображати рекламу. Наш веб-сайт також може містити файли cookie від третіх сторін, таких як Google Adsense, Google Analytics, Youtube. Використовуючи веб-сайт, ви погоджуєтеся на використання файлів cookie. Ми оновили нашу Політику конфіденційності. Натисніть кнопку, щоб ознайомитися з нашою Політикою конфіденційності.

Розгляд звернень і запитів громадян на публічну інформацію в умовах воєнного стану

Із практики редакції: окремі державні органи у зв’язку із запровадженням воєнного стану призупинили надання відповідей на звернення та запити громадян на публічну інформацію. Йдеться про запити, що не стосуються воєнного стану, військової діяльності, надання медичної допомоги, евакуації населення тощо.

Чи мають право розпорядники інформації ігнорувати запити громадян на публічну інформацію та чи правомірні такі дії?

Відповідно до положень частини третьої статті 34, частини другої статті 64 Конституції України, статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», право на доступ до інформації в умовах воєнного стану може підлягати обмеженням, перш за все, для захисту інтересів національної безпеки й територіальної цілісності держави. 

При цьому право громадян на звернення до суб’єктів владних повноважень та отримання відповіді гарантоване статтею 40 Конституції України не може бути обмеженим навіть в умовах воєнного стану.

Неможливість належного та своєчасного опрацювання звернень, запитів і надання відповідей обумовлюється тим, що державні органи, органи місцевого самоврядування, відповідно до положень статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» здійснюють насамперед заходи, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки.

Законом передбачені випадки обмеження доступу до інформації. Таке обмеження можна застосувати за дотримання сукупності трьох вимог:

1) обмеження доступу до інформації здійснюється винятково в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Що ж стосується обмежень, пов’язаних із впровадженням у державі правового режиму воєнного стану, то Закон України «Про правовий режим воєнного стану» не передбачає прямої можливості встановлювати будь-які заборони чи обмеження щодо розгляду запитів на інформацію. Проте частиною 10 статті 9 цього закону визначено, що в період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини 1 (у частині оприлюднення проектів актів) та частини 4 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».

Враховуючи судову практику у справах про оскарження дій суб’єктів владних повноважень щодо відмови у задоволенні запитів на публічну інформацію, можна зробити висновок, що у рішенні про відмову в доступі до тієї чи іншої публічної інформації замало зробити загальне посилання на законодавство, така відповідь вважатиметься необґрунтованою. У цьому контексті слід звернути увагу на такі висновки у судових рішеннях:

1) застосовувати відстрочку у задоволенні запиту на інформацію можна тільки за таких умов:

– у випадку настання обставин непереборної сили – перешкод, через які розпорядник фізично не має можливості надати запитувану інформацію у передбачений законом строк.

– відстрочка застосовується тільки на час, поки ці обставини не будуть усунуті (а не до закінчення дії воєнного стану, адже він не є обставиною непереборної сили в контексті застосування Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

2) саме по собі запровадження воєнного стану, видання органами державної влади рішень не є достатньою підставою для обмеження доступу до інформації.

У Законі «Про доступ до публічної інформації» в Україні проголошено та діє презумпція відкритості інформації. Це означає, що публічна інформація є відкритою, проте у випадках, визначених законом, доступ до неї не надається, якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ прямої можливості встановлювати будь-які заборони чи обмеження щодо розгляду запитів чи оприлюднення публічної інформації (виняток щодо обов’язковості оприлюднення проєктів рішень органів місцевого самоврядування). Проте в умовах воєнного стану деякі конституційні права і свободи громадян можуть обмежуватися, зокрема й право на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації в будь-який спосіб.

Серед заходів, які можуть вплинути на можливість реалізації окремих прав заявників/запитувачів, є:

встановлення посиленої охорони та особливого режиму роботи органу влади, установи, до якої подано звернення;

 запровадження на певній території комендантської години;

встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування, а також руху транспортних засобів.

З огляду на впровадження таких та інших безпекових заходів зазнати обмежень можуть наступні права заявників:

право на особистий прийом керівниками та іншими посадовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності;

право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла заяву чи скаргу, знайомитися з матеріалами перевірки;

право подання додаткових матеріалів безпосередньо особі, яка здійснює розгляд звернення тощо.

ВАЖЛИВО: своєчасність розгляду звернень, запитів на публічну інформацію залежить від об’єкта, якому надіслані звернення або запит, режиму його роботи і наявності технічних можливостей опрацьовувати кореспонденцію (засобів комунікації, інтернету), наближення установи до місць бойових дій, характеру запитуваної інформації, нагальної потреби у ній тощо.

 

Рекомендації щодо роботи в умовах воєнного стану від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:

  • засобами телефонного зв’язку (за можливості, через телефони гарячої лінії) надавати громадянам відповіді на запитання, вирішення яких належить до компетенції установи, а також суспільно-важливу інформацію;
  • через офіційні веб-сайти, соцмережі забезпечувати надання інформації, що стосується життя, здоров’я, свободи та безпеки (наприклад, про безпечні маршрути евакуації, надання медичної допомоги, забезпечення гуманітарною допомогою тощо);
  • забезпечити своєчасне оприлюднення достовірної та точної іншої суспільно-важливої інформації (наприклад, про стан довкілля, аварії, катастрофи та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян) на офіційних веб-сторінках розпорядника та у соцмережах;
  • при наданні інформації у відповідь на запит обирати найбільш прийнятний спосіб. Наприклад, через електронну пошту, а у випадку надання запитуваної інформації у друкованому вигляді розглянути питання про можливість в умовах воєнного стану звільнення запитувача від оплати відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк;
  • у разі неможливості надати відповідь на запит, користуватися інструментом відстрочки у задоволенні запитів, що передбачено положеннями частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». При цьому, у разі технічної можливості належного забезпечення роботи/дистанційної роботи, запитувач має бути проінформований про рішення розпорядника щодо відстрочки.

ВАЖЛИВО: обмеження доступу до інформації здійснюється із застосуванням «трискладового тесту», відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей.

Можливість застосування інструменту відстрочки у задоволенні запиту залежить від характеру запитуваної інформації та не може застосовуватись у всіх без винятку випадках.

 

ЗАБОРОНЕНО: поширювати інформацію про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених, відповідно до законів України військових формувань, оскільки за такі дії Законом України від 24 березня 2022 року № 2160-IX встановлено кримінальну відповідальність.

     Що робити, якщо людина через інвалідність чи обмежені фізичні можливості не має змоги подати письмовий запит?

У такому випадку його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон та надати копію запиту особі, яка його подала.

      Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, згідно зі  ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у таких випадках:

  • розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний, відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
  • інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;
  • особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;
  • не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 ст.19 цього Закону.

Як зрозуміти, чи можна відмовити у запиті?

1 КРОК – розпоряднику інформації необхідно з’ясувати до якої категорії інформації з обмеженим доступом належить той чи інший документ (інформація з обмеженим доступом може бути конфіденційною, таємною або службовою).

2 КРОК – встановивши інтерес, що підлягатиме захисту, надалі розпорядник повинен пояснити, в чому полягатиме істотна шкода цим інтересам.

3 КРОК – розпорядник зобов’язаний з’ясувати, яким чином істотна шкода вказаним вище інтересам переважатиме суспільний інтерес у доступі до тієї чи іншої інформації.

 

ВАЖЛИВО: розпорядник інформації не позбавляється, навіть в умовах воєнного стану, обов’язку обґрунтування правомірності обмеження в доступі до публічної інформації. Водночас, такий висновок має бути мотивованим та відображати реальний причинно-наслідковий зв’язок, між розголошенням інформації та істотною шкодою, яка може бути завданою.

Ганна Швець, головна редакторка

Фото: legalaid.gov.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі повідомлення