У час повномасштабної війни росії проти України велика чисельність громадян потрапили у складні життєві обставини, зокрема стали біженцями, внутрішньо переміщеними особами (ВПО) або втратили роботу чи житло. Так, за інформацією Мінсоцполітики в Україні офіційно зареєстровано 4,9 мільйона осіб із числа ВПО.
Основним механізмом виведення громадян зі складних життєвих обставин (окрім грошової допомоги) є надання соціальних послуг. Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги – це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Забезпечення надання основних, найбільш затребуваних соціальних послуг здійснюється органами місцевого самоврядування територіальних громад, а в місті Києві – міською або районними адміністраціями.
Водночас війна потребувала внесення змін до систем та процедур надання послуг. Тому Парламент та Уряд із початком повномасштабної війни вніс зміни до законодавства, що регулює організації надання соціальних послуг.
Особливості організації надання соціальних послуг під час війни
Відповідно до змін у Законі України «Про соціальні послуги», обласні, Київська міська, державні (військові) адміністрації отримали право визначати особливості порядку організації надання соціальних послуг на місцевому рівні. Це означає, що органи державної влади при організації надання соціальних послуг можуть керуватись не тільки постановою Кабміну від 01.06.2020 № 587. Ця постанова затверджує Порядок організації надання соціальних послуг, який є рекомендований до застосування органами місцевого самоврядування. Проте, введені особливості, враховуючи логіку законодавства, не можуть суперечити нормам постанови № 587 – лише доповнювати її.
Передача надавачам послуг права приймати рішення щодо надання послуг кризово/екстрено
Законом визначено, що у разі оголошення надзвичайного або воєнного стану для невідкладного надання соціальних послуг органи соціального захисту населення можуть надати право надавачам соціальних послуг державної/комунальної власності самостійно приймати рішення про надання послуг екстрено (кризово) особам/сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.
Це означає, зокрема, що органи місцевого самоврядування можуть уповноважити свою комунальну установу, наприклад, територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) або центр соціальних служб, надавати соціальні послуги за спрощеною процедурою, тобто екстрено/кризово. Такі послуги надаються без рішення органу соцзахисту, без ведення випадку та безоплатно.
Щодо уповноваження надавача соціальних послуг: Закон визначає, що таке уповноваження здійснюється органом соцзахисту, фактично наказом керівника відповідного виконавчого органу ради. Але необхідно пам’ятати, що положення про комунальних надавачів соціальних послуг затверджуються рішенням ради. Тому, якщо в положенні про центр соціальних служб чітко визначено, що вони надають соціальні послуги відповідно до рішення органу соціального захисту населення, то щоб уповноважити їх на спрощену процедуру надання соціальних послуг, необхідно вносити зміни до положення. А це неможливо зробити без рішення відповідної ради.
Щодо категорій громадян, яким надаються послуги екстрено/кризово: Закон визначає, що такі послуги можуть надаватись за спрощеною процедурою виключно особам/сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією. Але на практиці сьогодні будь-яке потрапляння у складні життєві обставини можна трактувати як спричинене війною. Отже, зазначена норма не встановлює жодних обмежень за категорійністю отримувачів соціальних послуг.
Особам, яким завдано шкоди пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією, усі соціальні послуги, незалежно від доходу отримувача соціальних послуг, надаються за рахунок бюджетних коштів. Тому, якщо було визначено, що особа потрапила у складні життєві обставини саме через війну, вона буде отримувати усі послуги безкоштовно, а не тільки ті, що надаються екстрено/кризово. На це потрібно звертати увагу.
Щодо ведення випадку: класична процедура надання соціальних послуг передбачає ведення випадку, тобто певну етапність:
1) аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров’ю особи;
2) оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;
3) прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім’ї;
4) розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;
5) укладення договору про надання соціальних послуг;
6) виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;
7) здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.
У разі надання послуг екстрено/кризово «процедура» ведення випадку не застосовується. Звертаємо увагу лише на необхідність налагодження взаємозв’язку між органами місцевого самоврядування та надавачами послуг – щоб влада знала, хто, кому і що надає.
Щодо підтвердження надання послуг екстрено\кризово: Законом визначено, що:
– підтвердженням надання соціальних послуг екстрено\кризово повнолітній особі є акт про надання соціальних послуг. Зазначений Акт затверджено наказом Мінсоцполітики від 18.04.2022 № 135;
– підтвердженням надання соціальних послуг екстрено\кризово дитині є акт проведення оцінки рівня безпеки дитини. Зазначений Акт затверджено постановою Кабміну від 01.06.2020 № 585.
Підтвердні акти про надання соціальних послуг надсилаються надавачами соціальних послуг до органу соцзахисту протягом одного місяця з дня надання соціальної послуги.
Щодо переліку соціальних послуг, які можуть надаватись екстрено/кризово: відповідно до законодавства, соціальні послуги, що надаються екстрено/кризово – це послуги, що надаються невідкладно (протягом доби) у зв’язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров’ю отримувача соціальних послуг. Законом визначено загальний перелік соціальних послуг, які можуть надаватись екстрено/кризово: консультування, надання притулку, догляд, підтримане проживання, короткотермінове проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо. Тобто органи місцевого самоврядування можуть у своєму рішенні самостійно визначити, які послуги будуть надаватись за спрощеною процедурою.
Щодо безоплатності надання послуг: соціальні послуги можуть надаватись за рахунок бюджетних коштів з установленням диференційованої плати, залежно від доходу отримувача соціальних послуг або за рахунок самого отримувача соціальних послуг чи третіх осіб. В той же час, усі соціальні послуги, що надаються екстрено/кризово, є безоплатними, тобто надаються за рахунок бюджетних коштів. Це стосується також надання дороговартісних послуг, зокрема, підтриманого проживання чи стаціонарного догляду. Тому рекомендуємо органам місцевого самоврядування уповноважувати надавачів соціальних послуг самостійно приймати відповідні рішення з урахуванням спроможності місцевих бюджетів.
Фінансування соціальних послуг під час війни для ВПО
Законодавець визначив, що надані соціальні послуги під час дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях надавачами соціальних послуг державної/комунальної форми власності особам із числа ВПО за новим місцем їх проживання/перебування, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією, фінансуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ця норма повинна була в подальшому встановити механізм компенсації державою вартості надання соціальних послуг внутрішньо переміщеним особам.
На виконання цієї норми Кабмін затвердив постанову від 07.07.2022 № 784 «Деякі питання фінансування соціальних послуг під час дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях». Цією постановою визначено, що фінансування соціальних послуг здійснюється шляхом:
- компенсації окремих витрат, які є складовими наданих соціальних послуг, а саме витрат на оплату комунальних послуг, оплату праці за працевлаштування отримувачів соціальних послуг, облаштування місць для проживання отримувачів соціальних послуг, забезпечення їх продуктами харчування, одягом, взуттям, засобами гігієни, предметами першої необхідності;
- зарахування коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на рахунок закладу як компенсації за надані соціальні послуги;
- залучення коштів з інших джерел, не заборонених законодавством.
Щодо компенсації витрат на оплату комунальних послуг: така компенсація здійснюється відповідно до постанови Кабміну від 11.03.2022 № 261. Компенсація надається за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об’єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану. Тобто, на практиці цю норму можна застосувати виключно при наданні соціальних послуг, які передбачають проживання, зокрема за підтримане проживання, стаціонарний догляд, паліативний догляд тощо.
Щодо компенсації витрат інших складових соціальних послуг: така компенсація надається відповідно до постанови Кабміну від 21.10.2022 № 1195. Вона передбачає компенсацію витрат на облаштування місць для отримувачів соціальних послуг, забезпечення їх продуктами, одягом, взуттям, засобами гігієни та предметами першої необхідності. Проте така компенсація здійснюється за рахунок коштів донорів та благодійників і в першу чергу держава спрямовує їх на надання грошової допомоги населенню. Тобто цей варіант також не є повністю життєздатним для органів місцевого самоврядування.
Щодо оплати праці за працевлаштування отримувачів соціальних послуг: законодавством передбачено можливість отримати компенсацію витрат на оплату праці за працевлаштування ВПО згідно з постановою Кабміну від 20.03.2022 № 331. Хоч і постанова № 784 говорить про працевлаштування саме отримувачів соціальних послуг на окремі посади, постанова № 331 встановлює єдині рамки: установа, яка надає соціальні послуги та працевлаштувала внутрішньо переміщену особу, може отримати від держави два місяці по 6700 грн. Тобто цей механізм також не можна назвати повноцінною компенсацію за надані соціальні послуги.
Щодо зарахування коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на рахунок закладу як компенсації за надані соціальні послуги: тут законодавець має на увазі не якийсь новий механізм а лише, фактично, плату за надання соціальних послуг. Не забуваємо, що відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», особам, яким завдано шкоди пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією, усі соціальні послуги, незалежно від доходу, надаються безоплатно. Прив’язка цієї норми до допомоги на проживання ВПО, яка надається відповідно до постанови Кабміну від 20 березня 2022 р. № 332, є суто формальною та впливає лише на дохід самої людини. Тому, ця норма не встановлює якісь нові механізми компенсації.
Інші способи отримання компенсації: у березні цього року Кабмін затвердив постанову від 07.03.2022 № 220, яка визначає механізм використання коштів, що надійшли Мінсоцполітики для гуманітарної допомоги українцям, постраждалим від російської агресії. Одним із напрямків використання таких коштів є оплата за надання (компенсація за надання) соціальних послуг: догляд стаціонарний, підтримане проживання, догляд та виховання в умовах, наближених до сімейних, денний догляд, соціальна адаптація, тимчасовий відпочинок для осіб, які здійснюють догляд за дітьми/особами з інвалідністю, соціальний супровід, супровід під час інклюзивного навчання, екстрене\кризове втручання, соціальна реабілітація, надання притулку. Кошти розподіляються Комісією, утвореною Мінсоцполітики, на основі пропозицій, поданих сільськими, селищними, міськими радами, їх виконавчими органами, військовими адміністраціями або Нацсоцслужбою.
Цей механізм є одним із небагатьох потенційно діючих, проте його ефективність під питанням, оскільки джерелами отримання цих коштів є, фактично, донори а не безпосередньо державний бюджет.
Загалом забезпечення громадян соціальними послугами і далі покладається на органи місцевого самоврядування. Держава, концентруючи витрачання ресурсів в основному на армію, не має спроможності або пріоритетності в підтримці громад забезпечувати надання соціальних послуг. Проте органи місцевого самоврядування самостійно шукають джерела для цих цілей і намагаються забезпечити кожному потребуючому необхідну підтримку.
Назар Миколюк, експерт Асоціації міст України з питань соціального захисту
Фото: jurliga.ligazakon.net
