Дедалі частіше у державних структурах та органах місцевого самоврядування поширюється практика звернень та запитів адвокатів.
Як здійснюється розгляд адвокатського запиту на практиці та як запобігти порушенню вимог нормативних документів під час його відпрацювання фахівцями держустанов, – розглянемо покроково разом з юридичним експертом «Соціальної справи».
Фото:satsyk.com.ua
РОЗГЛЯД АДВОКАТСЬКИХ ЗАПИТІВ
Що таке звернення/запит адвоката
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги особі (далі – клієнт).
Важливо: адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і розʼяснень положень законодавства.
У затвердженому рішенням Ради адвокатів України 03.07.2021 № 53 роз’ясненні щодо вимог до адвокатських запитів зазначено, що адвокат може направити адвокатський запит не для задоволення особистих інтересів, а лише в межах виконання договору з клієнтом з метою надання останньому правової допомоги.
Чинне законодавство не містить вимог щодо необхідності зазначення в адвокатському запиті мети отримання інформації чи обґрунтування потреби у ній. Такі відомості можуть стосуватися питань, з яких клієнт звернувся по допомогу до адвоката, що в розумінні статті 22 Закону є адвокатською таємницею. Однак якщо адвокат вважає доречним та необхідним саме у його випадку вказати у запиті про доцільність і мету отримання необхідної інформації та копій документів, додаткове зазначення такої інформації не заборонено.
У частині другій статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» йдеться, що предметом адвокатського запиту не може бути створення нової інформації. Запит подається лише щодо надання копій (витягів) документів та інформації, зафіксованої в документах чи іншим способом, які відповідно до обсягу повноважень органу/установи, до якого/ї звертається повинні бути у їх розпорядженні.
Вимоги до порядку подання адвокатського запиту
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на адвокатську діяльність, ордери або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів заборонено.
Рада адвокатів України неодноразово наголошувала на тому, що вимога надання будь-яких інших документів, окрім ордеру та копії свідоцтва про право на адвокатську діяльність є адміністративним правопорушенням.
Ордер – письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Єдиний стандарт правил виготовлення, оформлення, зберігання та обліку ордерів встановлені Положенням про ордер на надання правової допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (зі змінами), (далі – Положення про ордер).
Пунктом 10 Положення про ордер передбачено, що ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, обов’язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об’єднання і скріплений печаткою юридичної особи.
Рішенням Ради адвокатів від 29.04.2022 № 45 пункт 10 Положення про ордер доповнено новим абзацом, згідно з яким під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро / адвокатським обʼєднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об’єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об’єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.
Бланки ордерів, згідно із затвердженою типовою формою, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України.
Важливо: історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України та в адміністративній частині електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України. Ордер містить двовимірний штрих-код QR-код) із посиланням на профайл адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Недотримання адвокатом передбачених Положенням про ордер вимог щодо оформлення ордеру, наявність в ордері неповної чи неточної інформації є підставою для відмови у розгляді адвокатського запиту.
Відповідно до наведеного у частині першій статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», запит подається у формі письмового звернення.
У разі подання адвокатського запиту у вигляді електронного документу держоргани розглядають його з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», якими регулюються відносини, пов’язані з електронним документообігом і використанням електронних документів, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Згідно зі статтею 6 цього Закону накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа, а згідно з частиною першою статті 8 юридична сила електронного документа не може бути заперечена винятково через те, що він має електронну форму.
Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Тобто адвокатський запит може бути поданий в електронній формі, за умови дотримання адвокатом норм Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також «Про електронні довірчі послуги».
Надання інформації з обмеженим доступом
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом вважається конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Важливо: до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону України «Про інформацію»).
Конституційний Суд України в Рішенні від 30.10.1997 № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу також відомості про її майновий стан та інші персональні дані, а у Рішенні від 02.01.2012 № 2-рп зазначив, що перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.
Отримання конфіденційної інформації шляхом направлення адвокатського запиту можливе лише у разі долучення до адвокатського запиту інших документів, які надають право адвокату на отримання такої інформації (роз’яснення щодо вимог до адвокатських запитів, затверджене рішенням Ради адвокатів України 03.07.2021 № 53).
Вирішення питання щодо права на отримання запитуваної інформації адвокатом перебуває у площині двох законів – «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і «Про доступ до публічної інформації». Перший визначає право адвоката на внесення та розгляд адвокатського запиту, а другий врегульовує режим доступу до інформації, яку просить надати адвокат (зазначає Верховний Суд у постанові від 29.11.2019 у справі № 807/178/18).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
З урахуванням наведеного, персональні дані фізичної особи можуть бути надані на адвокатський запит:
– якщо субʼєкт персональних даних надав згоду на їх поширення відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»
або
– якщо застосування до запиту трискладового тесту, передбаченого частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», дає підстави для надання запитуваної інформації (документів).
Важливо: обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згода суб’єкта персональних даних
Порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб’єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону (частина перша статті 16 Закону України «Про захист персональних даних»).
Відповідно до статті 2 цього Закону:
– згода суб’єкта персональних даних – добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди;
– обробка персональних даних – будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
Частиною першою статті 14 Закону встановлено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб’єкта персональних даних.
Згода має бути достатнім чином конкретизована та містити чіткі посилання на дані, щодо поширення яких вона надана. Формулювання згоди суб’єкта персональних даних має надати змогу зробити однозначний висновок про надання фізичною особою володільцю персональних даних – установі/організації згоди на поширення (передачу) персональних даних у визначеному особою порядку відповідно до передбачених нею умов та сформульованої у згоді мети її обробки. Приміром, передачу персональних даних адвокату для надання правової допомоги. Конфіденційна інформація (персональні дані) можуть бути надані на запит адвоката у разі надання володільцю персональних даних згоди особи на поширення такої інформації.
Додана до адвокатського запиту згода не буде вважатися наданою, якщо:
– неможливо встановити конкретну особу володільця персональних даних, якій надається згода на поширення (передачу) персональних даних суб’єкта;
– наведений у згоді обсяг даних, які підлягають поширенню, не є тотожним даним, запитуваним в адвокатському запиті;
– згода не містить порядку поширення персональних даних відповідно до передбачених умов, а також сформульованої у згоді мети їх обробки.
Застосування трискладового тесту
Частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких умов («трискладовий тест»):
- виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
- розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
- шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб (стаття 29 Закону України «Про інформацію»).
Важливо: трискладовий тест проводиться розпорядником інформації для визначення обґрунтованості обмеження у доступі до конфіденційної інформації.
Під час розгляду адвокатського запиту, що стосується конфіденційної інформації про фізичну особу, якщо згода такої особи на поширення інформації про неї відсутня, розпорядники інформації повинні застосовувати вищенаведений трискладовий тест.
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою і запитувану інформацію необхідно надати.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18. Верховний Суд звернув увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Даний підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі трискладового тесту.
Тому обовʼязок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
Верховний Суд наголошує на тому, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
Оплата за копіювання та друк
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію».
Важливо: 15.01.2020 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 740 внесено зміни, які передбачають можливість стягнення плати не лише за копіювання та друк документів, а й за виготовлення цифрових копій (сканування).
Якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно (частина третя статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Розгляд звернень адвоката, поданих у межах представництва інтересів клієнта
У роз’ясненні щодо вимог до адвокатських запитів, затвердженому рішенням Ради адвокатів України 03.07.2021 № 53, Рада адвокатів України звернула увагу, що профільний Закон розділяє право адвоката на звернення із адвокатським запитом і право адвоката на представництво інтересів клієнтів у органах державної влади.
Задоволення потреби адвоката в отриманні інформації, для створення якої потрібно вчинити додаткові дії (вжити заходів, перевірити, відреагувати тощо), здійснюється за Законом України «Про звернення громадян». У цьому випадку адвокат може звернутися з відповідним зверненням в інтересах клієнта в межах реалізації виду адвокатської діяльності, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,– представництво інтересів фізичних і юридичних осіб в державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Для цього адвокат подає установам/організаціям пропозицію (зауваження), заяву (клопотання), скаргу або звертається особисто.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (стаття 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
- договір про надання правової допомоги;
- довіреність;
- ордер;
- доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Питання надання адвокату конфіденційної інформації про клієнта вирішується із застосуванням тих же правових інструментів, що і під час розгляду адвокатського запиту (наявність згоди суб’єкта персональних даних на поширення інформації про нього, трискладовий тест).
Надані адвокатом документи потребують ретельного вивчення з метою оцінювання змісту та обсягу повноважень, визначених у договорі про надання правової допомоги або довіреності, посвідченій нотаріально.
Трапляються випадки, що у листі, оформленому як адвокатський запит, йдеться про питання, властиві для звернень громадян. У частині цих питань адвокатський запит не може бути розглянутий у порядку, визначеному частиною другою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У такому випадку під час надання відповіді доцільно повідомити адвоката про наявність підстав для застосування Закону України «Про звернення громадян».
Під час реалізації функції представництва інтересів клієнта в установах/організаціях адвокат користується правами, наданими заявнику під час розгляду заяви чи скарги статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», та правами адвоката, передбаченими статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Довідково: рекомендації розроблені з урахуванням положень Законів України
– «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який є спеціальним законом у сфері здійснення адвокатської діяльності в Україні,
– «Про інформацію»,
– «Про захист персональних даних»,
– «Про доступ до публічної інформації»,
– «Про звернення громадян».
