Закон України «Про соціальні послуги» та інші нормативно-правові акти наділяють органи місцевого самоврядування правом залучати до надання соціальних послуг надавачів соціальних послуг недержавного сектору. Система надання соціальних послуг, частиною якої є недержавні організації, перебуває в Україні на початковому етапі розвитку і потребує подальшої адаптації до потреб населення. Оптимізувати її можна за рахунок впровадження нових механізмів взаємодії державного та недержавного секторів, використання наявних ресурсів і потенціалу недержавних організацій, які надають соціальні послуги у громаді. Недержавний сектор цілком спроможний взяти на себе значну частину функцій із надання соціальних послуг на місцевому рівні.
Соціальні послуги – це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.
Основні цілі соціальних послуг:
– профілактика складних життєвих обставин;
– подолання складних життєвих обставин;
– мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин.
Соціальні послуги, відповідно до закону, надаються особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах або належать до вразливих груп населення.
Основними нормативно-правовими актами, які регулюють питання організації надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи в територіальній громаді, є:
– Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
– Закон України «Про соціальні послуги»;
– Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю»;
Соціальні послуги вкрай актуальні майже для кожного мешканця і мешканки територіальної громади. Вчасно надана соціальна послуга, навіть з числа таких, як надання інформації щодо того, куди звернутися для отримання необхідної допомоги, консультування з питань пошуку роботи тощо, може запобігти виникненню серйозніших проблемних ситуацій для особи/сім’ї в майбутньому.
Статтею 13 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг і категорії осіб, яким надають такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.
З метою надання соціальних послуг у територіальній громаді органи місцевого самоврядування утворюють єдиний виконавчий орган місцевої ради, що має повноваження у сфері соціального захисту та надання соціальних послуг населенню. Рекомендується у структурі виконавчого органу місцевої ради (незалежно від кількості жителів) передбачити утворення підрозділів із питань соціального захисту населення, служби у справах дітей, їх взаємодію з адміністраторами ЦНАП, іншими уповноваженими посадовими особами та суб’єктами господарювання, які діють на території громади. ЦНАП може бути утворено як робочий орган або виконавчий орган (структурний підрозділ).
Головною функцією такого органу є реалізація комплексу заходів, спрямованих на розвиток сфери соціальних послуг, зокрема щодо визначення та оцінки потреб у соціальних послугах, їх надання, а також проведення моніторингу якості.
Детальніше про те, як створити і забезпечити діяльність структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у територіальній громаді, зазначено у Методичних рекомендаціях з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій та Методичних рекомендаціях щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей.
Серед надавачів соціальних послуг (державний та комунальний сектори) може бути: центр надання соціальних послуг; районний, міський, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб; територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг).
При обранні типу надавача соціальних послуг для створення у територіальній громаді враховується чисельність мешканців територіальної громади.
Виконавчому органу місцевої ради рекомендовано визначити вид структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (управління, відділ, сектор) відповідно до норм, визначених законодавством, з урахуванням потреб мешканців територіальних громад і необхідності забезпечення ефективної організації соціального захисту населення.
До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до чинного законодавства без здійснення підприємницької діяльності. Працівники надавачів соціальних послуг забезпечують надання соціальних послуг на професійній основі. До таких працівників належать фахівці та професіонали (соціальні працівники, фахівці із соціальної роботи, соціальні менеджери та інші) та соціальні робітники.
Кваліфікаційні вимоги до працівників надавачів соціальних послуг, порядок атестації фахівців і професіоналів надавачів соціальних послуг визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Чинним законодавством встановлено єдині вимоги до надавачів соціальних послуг усіх форм власності: державних, комунальних і недержавних.
Обсяг вимог, що встановлюються до конкретного надавача соціальних послуг, залежить від характеру послуг, що ним надаються:
Загальні критерії, обов’язкові для всіх надавачів соціальних послуг.
Усі надавачі соціальних послуг мають відповідати таким вимогам:
– наявність установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг, групи осіб, яким надаються такі послуги;
– надання соціальних послуг відповідно до державних стандартів соціальних послуг;
– відповідний фаховий рівень працівників надавача соціальних послуг, які надають такі послуги (соціальних працівників, соціальних менеджерів, фахівців із соціальної роботи, соціальних педагогів, психологів тощо);
– відсутність фінансової заборгованості;
– наявність у працівників надавача соціальних послуг особистих медичних книжок та своєчасність проходження обов’язкових профілактичних медичних оглядів;
– наявність приміщень, які відповідають ДБН В.2.2-40:2018 «Будинки і споруди. Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення» або розумне пристосування таких приміщень з урахуванням потреб маломобільних груп жінок і чоловіків;
– інформування населення про наявні соціальні послуги та електронні сервіси у формі, доступній для сприйняття особами з будь-якими порушеннями здоров’я;
– наявність публічного звіту про діяльність з надання соціальних послуг.
Спеціальні критерії, обов’язкові для надавачів соціальних послуг, що передбачають цілодобове перебування/проживання, нічне або денне перебування у приміщенні надавача соціальних послуг, зокрема з харчуванням (догляд, підтримане проживання, притулок тощо), соціальні послуги, що надаються екстрено (кризово), та допоміжні соціальні послуги.
Залежно від послуг, які надаються надавачем, до нього можуть застосовуватися додаткові, спеціальні критерії:
Для надання послуг, що передбачають цілодобове перебування/проживання, нічне перебування у приміщенні надавача:
– наявність власного чи орендованого приміщення, яке повністю пристосоване для маломобільних груп жінок і чоловіків, а також відповідає санітарним та протипожежним нормам;
– наявність матеріально-технічної бази, необхідної для забезпечення санітарно-гігієнічних норм, гарячого та холодного водопостачання й водовідведення, каналізації, припливно-витяжної вентиляції, відповідно до вимог ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення».
Для надання послуг із догляду, притулку та інших послуг, якими передбачено харчування:
– можливість забезпечення харчуванням отримувачів соціальних послуг.
Для надання соціальної послуги екстреного (кризового) втручання і транспортних послуг:
– наявність автотранспортних засобів.
Для надання соціальних послуг, які передбачають цілодобове проживання (перебування):
– наявність договору із закладом охорони здоров’я або ліцензії для провадження господарської діяльності з медичної практики.
Під час дії на території України або адміністративно-територіальної одиниці, де знаходиться надавач соціальних послуг, надзвичайного або воєнного стану:
– допускається залучення до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень, з укладанням договорів відповідно до законодавства;
– не застосовується вимога щодо відсутності фінансової заборгованості надавача соціальних послуг;
– соціальні послуги можуть надаватися у приміщенні, що не відповідає вимогам щодо інклюзивності;
Надавачі соціальних послуг, що передбачають цілодобове перебування/проживання, нічне або денне перебування у приміщенні надавача, повинні:
– підготувати й облаштувати захисні споруди цивільного захисту, підвали або інші приміщення, придатні для укриття отримувачів послуг та персоналу і безпечного перебування в них;
– перевірити і забезпечити наявність опалення, водопостачання, електроенергії;
– забезпечити необхідний запас продуктів, води, лікарських засобів, засобів гігієни, одягу, взуття тощо.
Надавачі соціальних послуг, які відповідають загальним і спеціальним критеріям, включаються до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг – це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Ведення Реєстру забезпечують обласні, Київська міська, районні, районні у м. Києві держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема ними забезпечується:
– прийняття документів про надавача соціальних послуг;
– уповноваження посадових осіб на прийняття та розгляд документів, що подаються для внесення до Реєстру;
– внесення відомостей до Реєстру та їх редагування;
– ухвалення рішень щодо включення надавачів соціальних послуг до Реєстру;
– захист інформації в Реєстрі.
Для надавачів послуг внесення до Реєстру дає можливість працювати в офіційному полі та претендувати на отримання фінансування за рахунок бюджетних коштів, зокрема, через механізм соціального замовлення.
Для отримувачів соціальних послуг включення до Реєстру дозволить забезпечити адресний підхід до надання соціальних послуг та уникнути дублювання послуг при залученні різних надавачів.
Реєстр складається з розділів про надавачів соціальних послуг, окремо – про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, та про отримувачів соціальних послуг.
Включення до реєстру надавачів соціальних послуг відбувається відповідно до Постанови КМУ від 27 січня 2021 р. № 99.
На даний час Реєстр працює в тестовому режимі. До повноцінного функціонування Реєстру інформація про надавачів соціальних послуг має надаватися на e-mail [email protected] за формою.
Забезпечення надання соціальних послуг:
– поширення інформації про наявні соціальні послуги;
– виявлення потенційних отримувачів;
– індивідуальне оцінювання їхніх потреб;
– надання соціальних послуг в яких є потреба.
Управління системою надання соціальних послуг на рівні територіальної громади передбачає:
– визначення потреб населення в соціальних послугах;
– планування розвитку та забезпечення надання соціальних послуг;
– визначення та залучення надавачів соціальних послуг;
– надання соціальних послуг відповідно до державних стандартів;
– моніторинг надання соціальних послуг та оцінка їхньої якості.
Залучення до надання соціальних послуг надавачів соціальних послуг недержавного сектору передбачено шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо.
Порядок надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення та компенсації надавачам вартості соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 450. Забезпечення надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг.
Організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів із приватними партнерами та основні принципи державно-приватного партнерства на договірній основі визначені Законом України «Про державно-приватне партнерство». Статтею 4 цього закону визначено, що однією зі сфер державно-приватного партнерства є надання соціальних послуг, управління соціальною установою, закладом. На сайті Міністерства економіки України наведено перелік нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері державно-приватного партнерства.
Конкурс соціальних проєктів може відбуватися в межах проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка, порядок якого затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4.08.2021 р. № 802. Організаторами конкурсу можуть бути центральні або місцеві органи виконавчої влади, зокрема, їх структурні підрозділи, що є розпорядниками бюджетних коштів та/або відповідальними виконавцями бюджетної програми, а також Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Важливою особливістю конкурсу є застосування для визначення переможців електронної системи проведення конкурсу – програмного модуля «Конкурси проектів інститутів громадянського суспільства», який є частиною онлайн-платформи взаємодії органів виконавчої влади з громадянами та інститутами громадянського суспільства (програмний модуль «Е-Конкурси») і адаптований до потреб користувачів із порушеннями зору.
Для планування видатків на оплату соціальних послуг, які надають надавачі недержавного сектору необхідно встановити:
– перелік соціальних послуг, який планують замовити – формується за результатами визначення потреб населення територіальної громади у соціальних послугах;
– вартість соціальних послуг – визначається недержавними надавачами соціальних послуг, які на запит замовника можуть надати офіційну інформацію про можливість надавати певні соціальні послуги за рахунок бюджетних коштів та їхню вартість.
Вартість соціальних послуг недержавним надавачем має бути встановлена з дотриманням норм постанови КМУ від 01.06.2020 № 428 «Про затвердження Порядку регулювання тарифів на соціальні послуги», також можуть бути використані Методичні рекомендації розрахунку вартості соціальних послуг, затверджені наказом Мінсоцполітики від 07.12.2015 № 1186.
Тариф на соціальну послугу обчислюється з урахуванням:
– собівартості послуги (визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318 з урахуванням вимог до відповідної соціальної послуги, визначених державним стандартом соціальної послуги);
– адміністративних витрат (включаються в розмірі не більш як 15 % витрат на оплату праці, визначених за нормами обслуговування для надання цієї послуги працівником (працівниками);
– податку на додану вартість.
Тарифи на соціальні послуги щороку визначаються надавачами соціальних послуг і затверджуються їхніми засновниками один раз на рік. У разі зміни впродовж строку дії тарифу на соціальну послугу обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від надавачів соціальних послуг, зокрема собівартості послуги, адміністративних витрат, податку на додану вартість, засновники надавачів соціальних послуг можуть переглядати тариф на соціальну послугу.
Недержавний сектор швидше реагує на зміни в соціальній політиці та в потребах громадян і здатний забезпечити ефективнішу роботу з клієнтами. Тому необхідно більше використовувати потенціал третього сектору. Однак це видається нереалістичним без аналізу та вирішення основних проблем розвитку недержавних організацій на державному рівні. Особливої уваги потребує розв’язання проблем недержавних надавачів соціальних послуг, оскільки цього вимагає шлях реформування системи соціальних послуг, який обрала Україна.
Соціальні послуги надаються відповідно до державних стандартів соціальних послуг.
У державному стандарті соціальних послуг:
– встановлюються вимоги щодо забезпечення необхідного рівня доступності соціальних послуг, зокрема, на кожному етапі їх надання;
– визначаються зміст і обсяг, норми та нормативи, умови і порядок надання соціальних послуг, показники їхньої якості.
Державні стандарти соціальних послуг затверджуються відповідними наказами Міністерства соціальної політики України.
У Класифікаторі соціальних послуг, затвердженому наказом Мінсоцполітики від 23.06.2020 № 429, міститься систематизоване зведення назв соціальних послуг, їх короткий опис, строк надання, а також перелік груп отримувачів цих послуг
Надання соціальних послуг має забезпечуватися на засадах безбар’єрності, безперервності, послідовності та різноманітності послуг для задоволення потреб різних вразливих груп мешканців і мешканок територіальної громади.
Для цього необхідно забезпечити планування, розвиток і надання соціальних послуг з урахуванням потреб населення територіальної громади.
Фото: bureau.in.ua
Олена Линдюк, докторка наук з державного управління, доцентка
