Що таке емоційне вигорання, які його ознаки та причини виникнення, яким чином його можна уникнути і що робити, коли «згорів» розповідає Наталія Підлісна, психолог, викладачка соціальної роботи в Києво-Могилянській академії
– Ми живемо в непростий час – надто багато нестандартних ситуацій виникають у представників усіх професій, особливо у фахівців соціальної сфери. Вони спілкуються з травмованими людьми, стикаються з трагічними випадками, тривалий час перебувають у нервовому напруженні. І в якийсь момент відчувають брак сил та зникнення інтересу до своєї роботи. Про таких кажуть, що вони вигоріли. Що ж таке емоційне вигорання?
– Синдром емоційного вигорання притаманний людям, робота яких пов’язана зі спілкуванням. Високий ризик розвитку вигорання відбувається в умовах тривалих або збільшених інтелектуальних або комунікативних навантажень. Особливо схильними до вигорання на роботі є люди, які працюють у сфері «людина-людина». Це ті, чия робота пов’язана з постійним спілкуванням – працівники соціальної сфери, лікарі, педагоги, психологи, волонтери, менеджери. Необхідність постійно бути на зв’язку, вислуховувати інших і говорити самому, стежити за важливими новинами, давати вказівки підлеглим або виконувати доручення керівництва, намагатися виправдати чиїсь очікування, продемонструвати хороші показники – все це призводить до того, що в якийсь момент у людини просто «сідають батарейки».
Всесвітня організація охорони здоров’я зазначає три головні симптоми емоційного вигорання. Це відчуття виснаження, що призводить до порушення сну, зниження імунітету та проблем із концентрацією уваги.
Другий симптом — інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою, що супроводжується цинізмом відносно робочих ситуацій, відірваності від колективу, відсутністю мотивації та негативним сприйняттям реальності. Це коли ви не хочете ні з ким спілкуватися, коли вам байдуже, що відбувається на роботі, коли у вас немає бажання щось робити. Коли здається, що це погана робота і поганий колектив. Третій симптом — це зниження ефективності праці. Коли ви вже не можете впоратися з робочими обов’язками, і внаслідок цього у вас з’являється сумніви у своїх здібностях і вміннях. У такому стані людина може почати звинувачувати себе за лінощі, сумніватися в собі, вимагати від себе по максимуму. Але така поведінка лише посилює емоційне виснаження.
– Як психологи визначають емоційне вигорання?
– Американські соціальні психологи Христина Маслач і Сьюзан Джексон у 1982 році описали це як “синдром фізичного і емоційного виснаження”, що включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до праці, втрату розуміння і співчуття стосовно клієнтів і пацієнтів. Емоційне виснаження – це зниження здатності надавати підтримку іншим. Це зміна особистості в бік негативного, безсердечного ставлення до колег, людей, якими опікуєшся, навіть до членів родини. Людина перестає розуміти сенс особистісного зростання. Знижується рівень інтенсивності виконання робочих завдань.
Термін «вигорання» позначений у Міжнародному класифікаторі хвороб як наслідок тривалого невирішеного стресу на робочому місці. Багато вчених вважають це хворобою, але починаючи з травня 2019 року ВООЗ використовує цей термін тільки у випадках, пов’язаних із роботою, а тому «вигорання» класифікується як синдром.
Коли ми говоримо про емоційне вигорання, слід згадати про робочі стреси, а вони у працівників соціальної сфери трапляються майже щодня. Крім того, що ми живемо у стресі війни і постійній напрузі, також є фактори пов’язані з видом роботи – надмірне навантаження, контакти з емоційно нестабільними людьми, незадоволення роботою. Фахівець соціальної сфери – недооцінена професія в плані того, що він працює з небезпекою. Не тільки з емоційною небезпекою, а й фізичною. Бо чимало клієнтів соцпрацівників перебувають у ситуації небезпеки. Звісно, в них зросло робоче навантаження в зв’язку з тим, що в рази збільшилася кількість людей, які потребують допомоги, виникають нестандартні ситуації, треба надавати нові послуги, яких до війни не було, це потребує нових знань. Часто це не 40 робочих годин на тиждень, як ми звикли до війни, а понад 60 годин. Я по собі бачу, що моє навантаження зараз у півтора рази більше, ніж раніше.
Дуже важлива роль організації в емоційному вигоранні працівника. Наприклад, в організації може бути якийсь конфлікт, невизначеність. Може бути не дуже гарно прописана структура допомоги і процесів. Якщо людина не знає, що робити в якихось випадках і постійно повинна вмикати фантазію чи якісь свої специфічні знання й навички, виконувати обов’язки, якими її не наділили. Це все визначає емоційне вигорання. Велику роль грають взаємини на роботі, підтримка колег та керівництва, чи є супервізія, чи обговорюються кейси, чи є зворотний зв’язок із начальником, чи після кожного кейсу тобі кажуть, що ти гарно попрацював. Для людей сенситивних, які йдуть у соціальну сферу, підтримка колег і керівництва дуже важлива. Це одна з цілей, яку вони ставлять перед собою – розуміти свою користь. Вони не можуть самі постійно себе мотивувати, їм потрібно, щоб хтось говорив, що вони дуже корисні й потрібні.
Звісно, є негнучкі організації, в яких працівник соціальної сфери не приймає ніякі рішення. Гарно, якщо є якісь мультидисциплінарні команди, де думку працівників враховують. Але таке, на жаль, нечасто трапляється. І людина несе весь негатив додому, де на неї теж може бути тиск – залишай це на роботі. А проблеми треба з кимось обговорювати.
– Які ознаки емоційного вигорання? Адже інколи людина думає, що треба лиш відіспатися і вона буде в нормі. Але минає час, а сили не відновлюються.
– Є кілька видів ознак емоційного вигорання. Фізичні симптоми: нездужання, затяжні захворювання, тривалий головний і спинний біль, безсоння, розлади шлунково-кишкового тракту.
Поведінкові ознаки: словесне дратування, схильність до агресії, проблеми у взаєминах, подружні проблеми, збільшення споживання алкоголю, наркотичних або лікарських препаратів, заспокійливих, неможливість вирішення своїх проблем, тому що постійно виснажуєшся чужими, надмірна імпульсивність, надмірна самовпевненість, відстороненість від колег, бо немає бажання чути від них те саме, з чим стикаєшся щодня.
Когнітивні афективні розлади: емоційне заціпеніння, надчутливість. Ці два різні стани люди можуть відчувати по черзі, а інколи навіть одночасно. Надмірна ідентифікація з клієнтами, коли відчуваєш, що ти такий самий, як клієнт і так само постраждав, і потребуєш такої самої допомоги. Песимізм та безнадійність, коли здається, що весь світ такий же нещасний, як твої клієнти. Коли ти не бачиш щасливих людей і не працюєш із ними, а весь час працюєш із горем і кризою. Нудьга і цинічність. Ми часто приходимо, наприклад, у заклади соціального захисту і на нас визвіряється якась агресивна тітка або вона перекладає папки, або не звертає на вас жодної уваги – це все ознаки її згорання. Це не тому що вона погана людина, це в неї такий когнітивний розлад. Неможливість ухвалити рішення, коли ти не знаєш, що робити, бо рішень може бути кілька і до вирішення завдання можна йти кількома різними шляхами. Проблеми з концентрацією уваги, депресія.
– Скільки часу може перебувати людина в стані емоційного вигорання? Як це впливає на її здоров’я?
– Тут не може бути узагальнень. Усе залежить від конкретної людини, стану її здоров’я, рівня підготовки, від того, що відбувається в колективі організації. Одна людина може бути в стані вигорання через три місяці напруженої важкої роботи, а інша – через десять років.
– Як діяти, коли «згорів на роботі»?
– Найкращий вихід – іти з професії. Треба робити перерви в роботі, йти на супервізію. В цей час займаєшся чимось іншим, відвідуєш групу самодопомоги. І за деякий час поновлюєшся. Якщо згорання не дуже важке і не руйнує особистість, якщо людина відчула, що починає згорати, то можна продовжувати працювати і паралельно ходити в групу самодопомоги. Це групи професіоналів інших соціальних працівників, які переслідують якусь спільну мету. Там можна поділитися своїми проблемами. Ці групи виходять із тих принципів, що люди, які вже справляються чи впоралися зі своїм емоційним згоранням – найкращі помічники в цій проблемі, порівняно з іншими професіоналами.
Звісно, можна звертатися до психолога, але це дорого. Консультація гарного психотерапевта коштує від тисячі до півтори тисячі гривень за годину. А фахівці соціальної сфери мають надто низькі зарплати, щоб це собі дозволити. Я не можу пригадати, коли в мене консультувався соцпрацівник як клієнт. Це були поодинокі випадки, і це були мої колишні студенти.
Я працюю в організації, де є працівники соціальної сфери і психологи. Їхні зарплати різняться. І от ця ситуація, коли тобі платять менше, ніж лікарю, який поруч із тобою, психологу, який поруч із тобою, теж позначається на емоційному стані.
Є групи вивчення емоцій. Це можна інколи собі дозволити. До війни я проводила такі групи, тоді це коштувало 350 гривень за сеанс. Коли ти вивчаєш свої емоції, почуття, джерело виникнення емоції, об’єктивну дійсність, узагальнені переживання, тобто пізнаєш світ в процесах сприймання, уяви й мислення, то разом із цим змінюється твоє ставлення до всього і людина більше розуміє себе і краще керує своїми емоціями. Адже дуже важливо навчитися керувати емоціями.
Дуже допомагають тренінги – це один з ефективних методів навчання дорослих людей. Завдання тренінгу – так опрацювати теоретично інформацію, щоб сформувати нові знання й навички в професії. Наприклад, тренінг про згорання розвиває особистісні якості спротиву згорання. Люди аналізують інформацію на тренінгах і набувають свого досвіду. Це сприяє їхній мотивації працювати, самовдосконалюватися і професійно зростати. Тренінги – профілактика вигорання.
Релаксаційні процедури також добре працюють в запобіганні емоційного виснаження. Це зняття психологічного і м’язового напруження. Робота з тілом, психофізіологічні техніки – це як фізіотерапія. Є сотні доказових і сотні недоказових методик, але всі вони працюють на профілактику емоційного вигорання. Тут важливо, що через м’язи ти взаємодієш зі своєю емоційною сферою, бо це досить пов’язані речі. Якщо ви в поганому настрої будете перед дзеркалом заставляти себе усміхатися, то через певний час почнете посміхатися насправді. Дрібні м’язи обличчя почнуть працювати, буде зніматися напруженість, ці сигнали радості йтимуть у мозок. Психологічний стан людини дуже залежить від кількості радісних хвилин на добу.
Ефективно працюють адміністративні речі – своєчасна відпустка, тривала відпустка, зміна звичної рутинної зайнятості на іншу в умовах однієї організації. Наприклад, якщо ви займалися людьми похилого віку, то вас переводять на роботу в громаді. Змінюється оточення, настрій. На попереднє місце ви повертаєтесь з новими силами. Цю адміністративну підтримку працівників слід планувати, розробити певні правила, розуміти, що у керівництва також є мотивація, щоб усі були задоволені й запобігали згоранню.
Кожен хоче бачити перед собою здорового врівноваженого фахівця соціальної сфери, лікаря, вчителя, психолога. Попіклуйтеся про себе, щоб могти якісно виконувати свою роботу, піклуватися про інших.
Фото: healthcenter.od.ua
Автор: Тетяна Порхун
