Громадська організація «Горизонт змін» протягом вересня-грудня 2022 року провела дослідження інтеграційних практик внутрішньо переміщених осіб. Мета – вивчити практики інтеграції ВПО у приймаючі громади в Україні та за кордоном, а також визначити, які з них найпопулярніші та найефективніші.
Методологією обрали дослідження відкритих джерел, онлайн-опитування, інформаційні запити до органів місцевого самоврядування всіх областей України та інтерв’ювання 10 представників громадських організацій. У результаті отримали 49 відповідей на інформаційні запити та сформували базу зі 120 інтеграційних активностей.
Демографічні показники
Станом на січень 2023 року в Україні зафіксовано близько 4,9 млн внутрішньо переміщених осіб. Із них понад 1,9 млн осіб – чоловіки, 2,9 млн – жінки, майже 1,1 млн – діти до 18 років.
Статистика також свідчить про 2,1 млн осіб працездатного віку, із яких близько 1,3 млн осіб потребують працевлаштування.
Значна частина є вразливими категоріями: 12,6 млн – пенсіонери, 183 тис – люди з інвалідністю, майже 4 тис. сімей – багатодітні, ще пів тисячі – сім’ї батьків-одинаків.
Найбільше переміщених осіб в Україні приймає Донецька, Харківська та Дніпропетровська області. Ймовірно, це біженці з окупованих територій або територій, де тривають бойові дії, які не хочуть далеко їхати від власного дому. І це може бути ознакою, що людям легше інтегруватися в географічно і культурно близький регіон. Попри фактичну небезпеку вони воліють залишатися в цих областях. Однак автори дослідження зауважують, що це лише їхня гіпотеза, перевірка якої потребує додаткового аналізу.
Визначення
Під терміном «інтеграція» автори дослідження розуміють системний процес залучення переміщених осіб в усі сфери життя приймаючих громад: побутову, економічну, культурну, аж до появи нової ідентичності як жителів громади, а не ВПО. Інтеграція – двосторонній процес, тож передбачає взаємну адаптацію – як переселенців до нових громад, так і мешканців до ВПО, створення між ними сталих і системних зв’язків, повноцінного залучення ВПО в соціальну тканину громади.
Зрозуміло, що такий процес не може бути швидким, а з моменту останньої хвилі переселення минуло менше року. Тому в цьому дослідженні «практиками інтеграції» називають усі цілеспрямовані дії суспільства для сприяння інтеграційному процесу.
Також є проблемною кваліфікація практик на «успішні» чи «неуспішні», адже немає чітких критеріїв вимірювання рівня інтеграції й можливостей перевірки успішності наявних практик. Тому в дослідженні ГО «Горизонти змін» зібрали та зробили категоризацію існуючих практик, які респонденти, організатори, учасники, представники влади чи ЗМІ оцінили як успішні.
Фактори, що заважають інтеграції
Результати дослідження показують, що значення слова «інтеграція», як і важливість цього процесу для громад, респонденти розуміють мало, тому плутають заходи інтеграції із заходами соціального захисту. Більшість зусиль громад та організацій залишаються на рівні забезпечення базових потреб виживання ВПО – розселення, харчування, забезпечення побуту. Тож в 90% випадків у відповідь на інформаційні запити громади надавали перелік послуг із надання гуманітарної допомоги: роздачі їжі, одягу, гігієнічних наборів тощо, або організації компактного проживання.
Однак, завдяки активності громадського сектору та фінансуванню іноземних фондів певні практики, спрямовані на те, щоб ВПО ставали рівноправними членами громад, в Україні є. На жаль, вони несистемні і поки що не виглядають як цілеспрямовані політики громад (або областей) у напрямку інтеграції та утримання людського ресурсу.
Важливий фактор, що сповільнює інтеграцію, – настрої ВПО. Більшість із них, за словами респондентів, вважають своє становище тимчасовим і прагнуть повернутися до свого попереднього місця проживання. Люди надіються повернутися до власного дому попри невизначеність строків війни та окупації. Через це вони можуть свідомо ігнорувати всі можливості до інтеграції в громаду, навіть опиратися їм, бо психологічно для них це є відмовою від мрій про повернення до попереднього життя. Подібне ставлення може бути і у місцевих: приміром, у спілкуванні з ВПО часто озвучувалась проблема, що місцеві працедавці не хочуть приймати на роботу ВПО, сприймаючи їх як тимчасових працівників. Тож ставлення до ситуації як до тимчасової, безумовно, не сприяє інтеграції і бажанню докладати до неї зусиль з обох сторін.
Нормативні документи
Важливо нагадати, що тема інтеграції ВПО для України не нова, адже розпочалася ще у 2014 році. Тож держава намагалася скерувати місцеві ради до напрацювання програм за допомогою національної стратегії. Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб до 2024 року затвердив Кабмін і у листопаді 2021 року її презентувала міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук. Стратегія передбачала сім основних цілей: забезпечення житлом, працевлаштування, освіта, соціальний захист, медичні послуги, доступ до документів, інтеграція в приймаючі громади. Зокрема, щодо останнього зазначено необхідність створення кращої системи обліку ВПО та системи регулярної оцінки потреб, запровадження механізму вимірювання рівня інтеграції внутрішньо переміщених осіб, реалізації програм та заходів для молоді, спрямованих на сприяння соціальній згуртованості, створення консультативних механізмів з метою залучення внутрішньо переміщених осіб до процесу прийняття рішень на місцевому рівні, створення в територіальних громадах публічного простору для забезпечення рівного доступу до можливостей творчого розвитку, якісного дозвілля та забезпечення культурних прав ВПО. Усі ці цілі актуальні й зараз.
Станом на кінець лютого розроблено нову Стратегію державної політики з внутрішнього переміщення до 2025 року. Документ очікує на затвердження Урядом. Вона передбачає 5 основних стратегічних цілей:
- спроможність держави реагувати на виклики щодо підтримки внутрішнього переміщення,
- безпечна евакуація людей із небезпечних районів, задоволення їхніх гуманітарних потреб,
- сприяння адаптації ВПО на новому місці проживання,
- інтеграція ВПО в нових громадах,
- підтримка безпечного повернення до покинутого місця проживання та реінтеграції людини.
На місцевому рівні нині лише деяким громадам вдається системно охоплювати всі ці напрямки. Адже це виклик і для бізнесу, і для місцевої влади, і для всіх мешканців. Але в більшості громад принаймні намагаються впроваджувати окремі елементи комплексного підходу, щоб якомога ефективніше допомагати переселенцям інтегруватися.
Автори дослідження зазначають, що окремі місцеві програми з підтримки ВПО розробили в більшості областей України ще до 2021 року. Та лише деякі з них демонстрували комплексний підхід до інтеграції, а більшість обмежувалась фрагментарними заходами, спрямованими на допомогу в тій чи іншій окремих сферах. А в деяких областях (як от у Черкаській) таких програм взагалі не було. У 2022 році з початком повномасштабної війни нічого не змінилося. Однак нині триває процес розробки таких комплексних програм в окремих громадах (наприклад, Тростянецькій, Шосткінській та інших) за експертної підтримки програми ULEAD. Готових і затверджених документів знайти не вдалося. Хоча 90% усіх інтеграційних практик реалізовувалися за кошти грантодавців або спонсорів, а не з місцевого чи державного бюджетів.
Практики інтеграції ВПО в Україні
Як зазначали респонденти в інтерв’ю, ефективні програми інтеграції ВПО мають базуватися на якісних системах обліку приїжджих, моніторингу їхніх потреб та можливостей, активному залученні людей до створення таких програм. І з цим є велика проблема: більшість громад не мають таких систем, не питають про те, що потрібно людям і не збирають зворотній зв’язок. Тож питання про якісне вивчення людського капіталу залишається відкритим.
Однак в Україні та за кордоном вже накопичився великий досвід проведення заходів для ВПО, аналізуючи який, можна зробити висновки про його ефективність. Заходи, які проводять для ВПО в громадах, можна поділити на кілька категорій:
Інформаційна підтримка переселенців
Приїжджаючи в нову громаду, людям важко зорієнтуватися в ній. Тому певна частина практик спрямована на покращення доступу ВПО до інформації про громаду та послуги, які вони можуть отримати в ній наживо або онлайн. Наприклад, у Тернополі ГО «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» створили одразу кілька ресурсів, аби використати всі зручні джерела інформації. Наприклад, сайт «Привітне Тернопілля», де зібрано все, що може знадобитись вимушеним переселенцям – від станцій технічного обслуговування автомобілів до сервісів психологічної та юридичної підтримки, ролик-дорожню карту «Що робити по прибуттю в область», телеграм-канал з новинами для ВПО, телеграм-чат для спілкування ВПО, інформаційні роздаткові матеріали (листівки з найнеобхіднішими для ВПО контактами та QR-кодами), які рознесли по притулках, гуманітарних штабах, прихистках ВПО та інших дотичних до релокованих людей місцях, а також інформацію на зовнішніх носіях (сітілайти, білборди).
Заходи, спрямовані на психологічну допомогу або психоемоційне розвантаження
Зазвичай такі заходи уможливлюють надання переміщеним особам професійної психологічної підтримки – індивідуальної (у вигляді консультацій) та групової (у вигляді груп підтримки, арт-терапії, тощо). Тут важливо розуміти, що психологічні послуги дуже важливі для адаптації до нової реальності та проживання втрат, однак така потреба часто неусвідомлена у внутрішньо переміщених осіб. Тому частина громад/організацій стикалася з проблемою залучення ВПО до отримання таких послуг.
Заходи, спрямовані на захист прав та юридичну допомогу
Зазвичай це консультації юристів з оформлення документів, які залишились на територіях попереднього проживання або були втрачені під час переїзду. Також допомога у вирішенні інших юридичних проблем: зміни до місця реєстрації підприємства, оформлення виплат, допомога у поданні заяв на отримання компенсацій за втрачене майно тощо.
Заходи, спрямовані на вирішення проблем працевлаштування
Це дуже важливий напрямок для інтеграції, адже не маючи роботи і постійного доходу, людина не може бути укоріненою в громаді. Заходи з працевлаштування, в свою чергу, можна розділити на кілька напрямків:
- Пошук вакансій: створення окремих центрів працевлаштування ВПО (наприклад «Заякорись в Одесі»), організація спільних чатів у Телеграммі для роботодавців та ВПО (наприклад, у Каневі), робота місцевих центрів зайнятості безпосередньо з цільовою аудиторією переселенців (спеціальних заходах, днях відкритих дверей тощо.
- Створення робочих місць: найчастіше це допомога у релокації бізнеса разом із працівниками або набір на роботу ВПО. Наприклад, у Луцьку на базі департаменту економічної політики міської ради створено центр підтримки евакуації та адаптації бізнесу, основним завданням якого є створення комфортних умов для ведення господарської діяльності евакуйованих підприємств різних форм власності на території громади. Для стимулювання релокації Львівська ОВА запровадила фінансову підтримку релокованим підприємствам у вигляді грантів, ваучерів на сертифікацію чи маркетинг, коштів на закупівлю обладнання. Водночас програми з релокації на Львівщині супроводжувались програмами житлового фонду: реорганізація існуючих або зведення нових будинків під потреби працівників релокованих підприємств. Таким чином вдалося перемістити 203 підприємства і створити 4800 нових робочих місць.
- Допомога у перепрофілюванні: проведення різноманітних навчань та курсів, що допомагають отримати нову професію (швачки, ІТ, SMM, хендмейд, тощо). Приклади є на Черкащині (БФ “Родина ЛГ” реалізував кілька проєктів на цю тему) і найефективніші вони тоді, коли супроводжуються співпрацею з реальним роботодавцем або грантом на відкриття бізнесу (наприклад, швейної майстерні).
- Розвиток підприємництва: заходи, спрямовані на популяризацію підприємництва (наприклад, бізнес-форум для молоді у Вінниці), також навчання підприємництву та маркетингу, написанню бізнес-планів. Створення умов для відкриття бізнесу: надання грантів на відкриття, коворкінгів для роботи ВПО-фрілансерів. Наприклад: «б’юті-коворкінг», де мають можливість працювати майстри манікюру, перукарі, тощо, кожен з яких має своє окреме робоче місце.
Культурні заходи
Культурні заходи порівняно легко організувати й провести, у це не потрібно вкладати значні фінансові ресурси. Тому такі заходи доволі популярні. Найчастіше це проведення свят, концертів, виставок, благодійних заходів.
Автори дослідження зазначають, що для інтеграції важливо не створення окремих подій, орієнтованих саме на ВПО, а запрошення до спільних подій громади на рівні з місцевими жителями, демонструючи, що вони вже вважаються частиною громади.
Однак часто представники громад жаліються на неактивність ВПО, що вони «не приходять» на культурні події. Причинами цього можуть бути незнання про події (ВПО не перебувають у загальному інформаційному полі), неможливість взяти участь (наприклад, жінка сама з маленькою дитиною), нецікавий контент (коли люди приїхали з великого міста і звикли до іншого рівня подій або тематики). Тож, організовуючи культурну подію, метою якої є інтеграція, рекомендують докласти окремих зусиль, щоб:
- вона була цікава для переселенців (проведення опитування перед плануванням);
- про неї точно дізналася цільова аудиторія (адресні повідомлення в тематичних чатах або телефоном);
- участь у події була доступна для людей різних категорій, у тому числі для мам із маленькими дітьми або людям похилого віку (влаштовувати «дитячу зону», думати про архітектурну і транспортну доступність тощо).
Приклад успішної ініціативи: БФ «Горєніє» (Полтава) проводив творчі вечори кожну п’ятницю для жінок ВПО, куди запрошували визначних полтавців: поетів, митців, художників, казкарів. У результаті досягли того, що жінки стали сприймати Центр як дружнє місце і відвідували також інші заходи та пропонували свої.
Добре зарекомендували себе культурні практики, спрямовані на вивчення громади (або області), до якої переїхали ВПО: екскурсії, квести, історичні лекції, фотоконкурси «місто очима переселенців». Як свідчить досвід, такі практики дійсно цікаві і для ВПО, і для місцевих жителів та дозволяють не лише отримати інформацію про історію або сучасність громади, а й познайомитись та відпочити.
Цікава практика соціальних танців для інтеграції ВПО: наприклад, у Черкасах школа танго за підтримки Гуманітарного центру ЧМР реалізує проєкт «Танго свободи», де безоплатно мають можливість навчатися переселенці та місцеві. Це дає можливість познайомитись між собою, увійти у спільноту любителів танго (сам танок має певні терапевтичні ефекти для учасників).
Також цінно, коли переселенцям дають проявити свої навички та творчість на користь приймаючої громади. Наприклад, у Ярмолинецькій громаді влаштовували творчі зустрічі з ВПО, залучали їх до проведення творчих майстер-класів для дітей. У Дунаєвецькій громаді ВПО створили ролик-подяку «Місто, яке нас прихистило» до Дня міста. У Черкасах влаштували фотовиставку маріупольської фотографині з портретами переселенців.
Заходи, спрямовані на здобуття нових знань /навичок (неформальна освіта дорослих)
Тут найперше місце серед популярності належить мовним курсам. Найчастіше це вивчення української мови для жителів південних і східних регіонів. Оскільки мовні конфлікти посідають перше місце серед причин конфліктів між ВПО та місцевими жителями, то покращення володіння українською мовою є важливим фактором інтеграції.
Приклади: мовні курси із сертифікатами про закінчення (наприклад, «Філіжанка мови по-рівненськи»), розмовні клуби українською мовою, перегляд та обговорення кіно українською тощо.
Тут особливо важливе терпіння та обережне, ненасильницьке ставлення до тих, хто навчається. Адже часто російськомовним людям важко переступити мовний бар’єр (бо українською вони ще не мислять, говорять повільніше і з помилками), і надмірний тиск може завадити.
Також серед інших тем для неформальної освіти відзначали курси англійської мови, домедичної допомоги, проєктний менеджмент, правові знання, заняття з йоги та фітнесу, клуб вивчення історії.
Заходи, спрямовані на дітей ВПО
Діти найчастіше є цільовою аудиторією заходів для ВПО, адже велика кількість переселенців – саме сім’ї з дітьми. Однак здебільшого ці заходи доволі стандартні і мають мало інтеграційних ознак: роздача подарунків, театральні вистави, святкові ігри чи конкурси, інколи з елементами знайомства з місцевими. Наприклад, зустріч дітей із поліцейськими громади.
Частина психологічних практик або освітніх заходів також спрямована саме на дітей, наприклад творчі або кулінарні майстер-класи, «школа юних журналістів» або арт-терапевтичні групи для дітей у Чигирині. Також важливу роль для соціалізації дітей мають будь-які живі зустрічі (наприклад, на базі «ресурсної кімнати» у школі с. Руська Поляна), адже в багатьох громадах діти навчаються онлайн, тож не мають можливостей соціалізуватися серед інших дітей свого віку.
Фізичні простори
Окремо можна виділити створення фізичних просторів (хабів) для ВПО, оскільки це є одним за найпопулярніших заходів у багатьох громадах. Але працюють вони не з однаковою ефективністю. Ефективні та постійно діючі ті хаби, які започаткували активні переселенці, або ж таких залучили до вже діючих хабів. Коли є група проактивних осіб ВПО, які організовують там свої заходи (від чаювання до дискотек, від коворкінгу до навчання) і активно запрошують у ці простори місцеві організації та ініціативи.
Для ефективної роботи важливе не так матеріальне наповнення, як грамотне адміністрування та інформування про можливості такого хабу. Часто на базі таких хабів виникають і реєструються нові громадські організації переселенців, що дає можливість залучати в громаду через них додаткові ресурси, а також збільшує можливість ВПО до адвокації своїх інтересів всередині громади.
Спільні волонтерські дії
Залучення ВПО до творення добра для приймаючої громади або її окремих груп – теж важливий спосіб інтеграції. Адже, по-перше, спільна діяльність завжди згуртовує краще, ніж будь-які лекції, обіди чи концерти. А по-друге, такі практики дають можливість переселенцям віддячити громаді або військовим, почувати себе не лише об’єктом опіки, а й суб’єктом піклування.
До прикладу: спільне прибирання територій або толоки, висаджування дерев, будівництво житла для переселенців (часто практикують церковні громади), збирання врожаю, в’язання речей або приготування їжі для ЗСУ, тощо.
Практики інтеграції українських ВПО у Європі
Загалом логіка інтеграційних заходів для українців за кордоном така: щоб стати повноцінним мешканцем країни треба найперше вивчити мову, знайти житло і роботу. Людина, яка це зробить, заодно і сформує нові соціальні зв’язки.
Окрему увагу приділяють дітям та їхній адаптації в місцевих школах, адже саме діти є ключем до інтеграції батьків, а також зайняті діти дають можливість батькам вивчати мову та працювати.
Також окремі зусилля докладаються для допомоги у вирішенні юридичних питань: реєстрації, відкритті банківських рахунків, отриманні допомоги тощо.
Автори дослідження наводять кілька прикладів із країн, що прийняли найбільше біженців з України.
Польща
Польща активно використовує свій попередній досвід адаптації українців. Наприклад, є Український дім у Варшаві, який по суті не змінив, а розширив свою інтеграційну діяльність: газета для українців, культурні заходи, дослідження, навчальні курси, клуби вихідного дня для жінок/дітей тощо.
У Битомі релігійна організація зробила Community center для українських біженців. Спершу він функціонував як центр надання грошової та гуманітарної допомоги. Тепер планується його перепрофілювання в «простір захисту, соціальної єдності та освіти», де можна буде пройти навчання як надавати психологічну підтримку біженцям. Також вони активно залучають в якості тренерів і біженців, щоб дати можливість заробляти і надавати підтримку, не лише отримувати.
Нижня Сілезія, проект воєводства «Integracja, adaptacja, akceptacja» . Комплекс заходів, що передбачає багато активностей, зокрема, адаптаційно-інтеграційні курси «Польща – моє місце», запровадження посад культурних асистентів в школах, періодичні навчальні зустрічі для працедавців.
Велика Британія
Найпопулярніше – створення Центрів для біженців, які не лише гуманітарну допомогу роздають, а й проводять інтеграційні заходи. Центри функціонують як спільний проект місцевої влади, релігійних та неурядових організацій. Набір послуг надають також «спонсорам» – британцям, які прихистили українців.
Ukraine Refugee Hub в Мертоні (р-н Лондона) проводить щотижневі інтеграційні сесії з виготовлення крафтових продуктів із залученням місцевих осіб старшого віку. Особливу гордість викликали сесії з виготовлення прикрас до Великодня.
Вінчестерська благодійна організація Key Changes пропонує безкоштовні щотижневі групові заняття для українських біженців з музичним терапевтом, щоб слухати та підтримувати один одного.
У Ormskirk заплановані соціальні заходи для українців: приготування національної їжі, музичний вечір, святкування православного Різдва 7 січня.
Ukrainian Hub у Woking пропонує групи підтримки для спонсорів, вивчення мови, арт-класи для дітей, консультації для біженців, заняття для підлітків, побутові послуги (перукар, манікюр тощо).
Багато соціальних заходів організовують релігійні організації. Наприклад, Спільна Літургія для українців, які проживають в окрузі Fylde Coast. А також спілкування разом за чашкою чаю із солодкими гостинцями
Німеччина
Найбільше зусиль спрямовано на вивчення мови, оскільки німецьку українці мало знають. Мовні курси MiA проводяться лише для жінок у формі спілкування про повсякденне життя. Одночасно з «уроком» часто відбувається прогулянка, спільне шиття, малювання, співи. Ці активності доступні не лише українським біженкам, а й вихідцям з інших країн.
У Баварії в школах запроваджуються інтеграційні заходи для дітей-українців (вивчення мови, профільне навчання). Для реалізації цієї програми запрошуються українці-вчителі, студенти з України. Подібні програми є в Гамбурзі, Північній Рейн-Вестфалії, Бранденбурзі. Таким чином надається підтримка у працевлаштуванні навіть без верифікації диплома в Німеччині.
У Лейпцигу відкрився educational hub, мета якого – сприяння соціальній інтеграції українців, які перебувають у Німеччині, координація процесу навчання та змістовного дозвілля українських дітей, вивчення німецької мови, проведення розмовних клубів, перекваліфікація українців працездатного віку, допомога у підтвердженні та перекладі диплома, опанування найзатребуваніших навичок на ринку праці. Проводяться заходи на зразок: майстер-клас із soft skills «Проблеми комунікації дитини з батьками та однолітками», цикл майстер-класів «Мистецтво самопрезентації», онлайн-лекція з історії, власний досвід ведення бізнесу, плетіння прикрас з бісеру тощо.
Окремої уваги заслуговує досвід міста Нертен-Харденберг, де центр підтримки створили переселенки з Черкас. Було організовано Благодійний центр, в якому поєднуються два напрямки: забезпечення речами першої необхідності та згуртування і соціально-психологічна підтримка жінок з України. У першу чергу закривали базові потреби, з часом почали пропонувати жінкам доглядову косметику, маленькі дрібниці, які дозволили б їм почуватися, як вдома. Для полегшення адаптації при центрі організували курси з вивчення мови та залучали волонтерів для догляду за дітьми. Жінок залучали і до волонтерства в центрі, адже виконуючи разом прості речі, можна говорити і про те, що тебе турбує. Волонтерки також взяли на себе місію ділитися з місцевими людьми тим, що пережили українці, які залишилися без домівки, без рідних. Це допомагало місцевій спільноті краще зрозуміти, чим саме можна допомогти, стирало кордони. Згодом створили дитячу кімнату, куди в робочі часи можна прийти з дітьми, відпочити, поки ті граються. Мета роботи центру зараз – створити безпечний простір для жінок із дітьми та дати можливість побути з собою наодинці.
Болгарія
Розробила швидкі процедури для миттєвої інтеграції українських дітей в муніципальні школи та садочки. У навчальних закладах дітям забезпечують додаткові курси болгарської мови, психологічну підтримку, індивідуальний навчальний план для кожної дитини, індивідуальний підхід, якщо дитина має особливі освітні потреби.
Для тих, хто шукає роботу, передбачена валідація формальної та неформальної освіти нарівні з громадянами Болгарії. Діє Програма Employment and training of refugees з метою вивчення болгарської мови та отримання професійної кваліфікації. Роботодавці, які беруть на роботу біженців, отримують відшкодування в розмірі мінімальної зарплати та соціальних внесків.
Проект «Солідарність» дає можливість українцям отримати психологічну підтримку, професійно-трудові консультації, можливість працювати неповний робочий день, отримуючи мінімальну зарплату впродовж трьох місяців, менторську програму для інтеграції в робочий процес.
Чехія
У Празі запрацював Український Освітній Хаб, в якому можна буде безкоштовно брати участь в освітніх заходах, майстер-класах та курсах. Діти й дорослі можуть опанувати IT-професією, покращити навички soft skills; записатись на курси з вивчення української та англійської мови; отримати психологічну та емоційну підтримку тощо.
Такі хаби вже працюють в Україні, Польщі, Німеччині, Швейцарії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Австрії, Болгарії, Великобританії. Їхня мета – сприяти ефективній інтеграції українців у суспільство, щоб бути більш конкурентоспроможними на місцевому ринку праці.
Рекомендації з інтеграції ВПО для приймаючих громад:
- Найпершим кроком до інтеграції має стати добре вивчення профілю переселенців у громаді. Не лише їхню загальну кількість, стать і вік, а й рівень освіти, професію, навички, потреби для самореалізації, можливість бути корисними в приймаючій громаді. Така розгорнута система обліку дозволяє створювати можливості для швидшого та якіснішого залучення переселенців у життя громади.
- Змінити фокус уваги до ВПО з ресурсозатратної проблемної категорії на ставлення як до цінного людського ресурсу, який приїхав у вашу громаду. І який вартий зусиль, щоб зробити їх повноправними жителями і платниками податків. Адже демографія має величезний вплив на економіку громади. Слід заохочувати самоорганізацію ВПО, створення ними громадських об’єднань та стимулювати активне залучення переселенців до всіх сторін життя громади: як до святкувань, так і до спільного вирішення проблем.
- Варто системно підходити до розробки інтеграційних заходів. Варто використовувати для цього цілі «Національної стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб».
- Враховувати логіку інтеграції: житло – робота/освіта – комунікативні/культурні потреби – самореалізація. Планувати заходи в кожній із цих сфер, бо вони однаково важливі для повноцінного життя. А також окрему увагу приділяти інтеграції дітей та їхнім потребам, бо інтегровані діти – ключ до інтеграції батьків. Не забувати, що роздача подарунків та благодійні свята не вирішують проблем соціалізації, і що діти так само мають потребу у психологічній підтримці, комунікації та самореалізації, як і дорослі.
- Розробляючи заходи для ВПО зважати, що інтеграції сприяють саме спільні активності, в яких на рівних беруть участь і місцеві, і переселенці. Закриті, окремі діяльності для переселенців навпаки, можуть сприяти сепарації і напруженню відносин між ВПО і місцевим населенням.
- Варто розробити повноцінні програми інтеграції ВПО, які включали би в себе логічно побудовані заходи із показниками ефективності. Саме такі громади матимуть перевагу в залученні міжнародної фінансової допомоги для вирішення цих питань, а отже матимуть більші шанси на зростання та розвиток.
Авторка: Світлана Шевчук
